Громадське радио
Чи має шанс розмовне радіо, на хвилях якого обговорюють найбільш важливі й актуальні питання і проблеми нашого суспільства, на розвиток?
Поговоримо про пріоритети національного радіоефіру. В нашій студії головний редактор Громадського радіо Кирило Лукеренко.
Тетяна Трощинська: Прокоментуй, що сталося.
Кирило Лукеренко: Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення сьогодні вирішила долю FM частоти в Луцьку. На голосуванні більшістю членів Нацради було ухвалено рішення, що цю частоту в місті Луцьку отримає комерційний мовник. Громадське радіо, яке дуже сподівалося на цю частоту, її не отримало.
Це рішення було ухвалено колегіально, в прозорий спосіб, і частоту отримала радіостанція, що робить цікаву продукцію, яка дуже подобається українцям.
Та йдеться про інше. Громадське радіо — це громадський мовник, який піднімає питання, які комерційні мовники не можуть піднімати, оскільки в них інші цілі. Вони націлені на те, щоб надавати не тільки якісні послуги населенню, але перш за все, отримувати за це гроші. Тобто вони мають інтерес, і відповідно до цього інтересу і будують свою політику. Вони обходять деякі гостри кути, власне вони дають музику, це музична радіостанція.
Тобто замість того, щоб обговорити якусь наболілу проблему, щоб люди могли подумати, щоб вони могли спертися на якусь експертну думку гостя високого рівня, які в нас часто бувають на Громадському радіо, люди будуть слухати музику.
Громадське радіо – це громадський мовник, який піднімає питання, які комерційні мовники не можуть піднімати, оскільки в них інші цілі
Тетяна Трощинська: Чи надають члени Нацради якусь аргументацію, чому тій чи іншій радіостанції потрібно дати частоти?
Кирило Лукеренко: Після того, як це рішення було ухвалене, я висловив свою незгоду з рішенням Національної ради. І у відповідь пролунали тривожні речі, як на мене. Національна рада, виявляється, не зовсім розуміє різницю між громадським мовником і мовником комерційним. Пролунали думки, що насправді великої різниці немає. Нам на Громадському радіо це чути образливо, що ми такі самі для Національної ради.
З одного боку, я розумію, що Національна рада повинна дотримуватися балансу, вона має до всіх учасників конкурсу ставитися однаково, але існує держава, існує країна, існує історичний період. Тобто Національна рада вважає, що зараз люди мають слухати більше музики, а не заряджатися інформацією та аналітикою на переломному історичному періоді для того, щоб краще розуміти, що відбувається в цій країні, і приймати для себе рішення.
Національна рада вирішила отак, тому що, з одного боку, вона має бути незаангажованою, але виходить, що ця незаангажованість б’є проти інтересів громади.
Так, Національна рада, звичайно, підтримує розвиток суспільного мовлення, і вона теж протиставляла Громадське радіо і Суспільне мовлення. Але дискусія не може точитися лише на одному каналі.
Національна рада, виявляється, не зовсім розуміє різницю між громадським мовником і мовником комерційним
Тетяна Трощинська: Чому Громадському радіо так був важливий Луцьк, і наскільки там нас знають?
Кирило Лукеренко: Нас в Луцьку добре знають, наш голова правління Андрій Куликов, і заступник голови правління Олександр Бузюк їздили до Луцька, зустрічалися з громадою, зустрічалися з місцевою владою, яка нас підтримала і написала листа в Національну раду. І сьогодні люди в соціальних мережах писали нам про свої сподівання, що ми отримаємо цю частоту. Зараз ці люди розчаровані. А що ми можемо їм сказати? Ми хотіли бути в Луцьку, бо ми хотіли бути з нашими слухачами всюди, де ми можемо бути.
Чим більше ми будемо мати великих міст, тим більше в нас шансів вижити. Тому що додаткове велике місто нам дає можливість залучити більшу аудиторію, а це означає, що ми можемо звертатися за спонсорською підтримкою, ми можемо розміщувати рекламу. Ми з кожним великим містом набуваємо справжньої незалежності. Таким чином ми будемо залежати лише від себе і від тих людей, які нас захочуть підтримати.
Ми не отримали цю чистоту, а це значить, що і ми надалі маємо лишатися на тій позиції, яка нас не задовольняє, — в нас є чудовий продукт, але його не отримує та кількість людей, якій насправді цей продукт цікавий.
Дмитро Тузов: Я зайшов на сайт радіо «Хіт-FM», і в них на головній сторінці написано, що ми – сама велика радійна мережа, у нас понад 100 міст. Мене вразило те, що вони вже навіть не рахують ці міста. Я не проти музичних радіостанцій, але невже в Національній раді не розуміють різницю між мовленням, яке піднімає ті проблеми, які хвилюють суспільство, і комерційними музичними радіостанціями?
Кирило Лукеренко: Я думаю, що про це краще запитати колег з Національної ради, але сьогодні Національна рада стала на бік великого бізнесу. Це – факт. Так, великий бізнес має право на існування, великий бізнес потрібний, людям потрібна музика, але чому Національна рада послідовно підтримує бізнес, мені незрозуміло.
Дмитро Тузов: Невже цю монополію бізнесу неможливо посунути навіть після Революції? У тебе взагалі є надія, що шанси у розмовного об’єктивного радіо взагалі існують в Україні?
Кирило Лукеренко: Ми з вами зараз працюємо в студії будівлі Українського радіо, тобто Суспільного мовлення. Мені здається, зараз вони націлені на успіх. Я за те, щоб у Суспільного мовника все успішно виходило, в них є шанси. Проте мені незрозуміло, чому невеликого виробника розмовного продукту, який вже 4 роки працює за стандартами Суспільного мовлення, треба відсіювати на таких конкурсах заради великого бізнесу? У великого бізнесу все чудово зараз, і буде чудово потім. Але в переломний момент людям потрібні цеглинки інформації і аналізу, на основі яких вони можуть робити свої рішення.
Ми сьогодні в шоці. Для нас це дуже болючий удар, але ми будемо і далі подаватися на конкурси, ми будемо робити все, щоб Громадське радіо і надалі звучало в великих українських містах. Поки що я можу порадити людям в Луцьку, які також шоковані, як і ми: слухайте нас в Інтернеті та на додатках для Android. Ми поруч з вами, ми в вашому смартфоні.
Ми беремо гроші всюди, де ми можемо брати, але за єдиною умовою – ці гроші не впливають на нашу редакційну політику
Дмитро Тузов: Громадське радіо не фінансують олігархи, воно находиться у власності журналістів, які на ньому працюють. Але ось що закидають Громадському радіо. Наша журналістка Наталка Соколенко написала в блозі на «Українській правді» свою реакцію на сьогоднішнє рішення Нацради. І серед відгуків домінують такі, що Громадське радіо треба назвати «радио западно-европейской общественности, и это будет справедливо». Мається на увазі, що Громадське радіо отримує кошти від європейських урядів. Давайте відреагуємо, можливо, йдеться про вплив на Україну збоку європейських чи американських донорів?
Кирило Лукеренко: Громадське радіо дійсно отримує гроші від європейських країн та США. Також Громадське раді отримує гроші від простих українських громадян. Ми беремо гроші всюди, де ми можемо брати, але за єдиною умовою – ці гроші не впливають на нашу редакційну політику. Я пригадую зараз один прекрасний момент три чи чотири роки тому, коли нам хотіли допомагати незрозумілі мені якісь українські політики. Як тільки ми сказали їм, що готові вийти на спільну прес-конференцію, де вони намалюють нам великий прозорий чек із сумою, українські політики одразу зникли. Бо їм потрібен прихований вплив на засіб масової інформації. В цьому і конфлікт – є група журналістів, які добиваються фінансування, де тільки можуть, але вони хочуть, щоб на них ніхто не міг впливати. Щоб ніхто не прийшов до мене в кабінет як до головного редактора і не сказав, що оцю тему ми маємо висвітлювати тільки так, тому що це інтереси нашого власника. Цього в нас немає.