Сподіваємося, що обрані адвокати та науковці стануть свіжою кров’ю для Вищого Суду України, — Чижик

Про це поговоримо з Галиною Чижик, членкинею Громадської ради доброчесності.

Лариса Денисенко: Якщо пройтися по суддях, які отримали від вас негативний висновок, про що можна тут говорити?

Галина Чижик: Я хочу зазначити, що це був безпрецедентний відкритий конкурс, і такої відкритості немає в жодній з країн світу. Однак, такого безпрецедентного рівня недовіри до судової системи, як в Україні, теж ніде в світі немає. Тому треба вживати екстраординарних заходів, аби повертати цю довіру.

Процес був відкритим, але результат поки що досі залишається закритим. Тому що результат кожного конкретного етапу кваліфікаційного оцінювання, яке проходили кандидати, рішення, які приймалися по кожному кандидату, а особливо бали, які поставили члени ВККС за критеріями доброчесності та кваліфікаційної етики, досі залишаються для нас невідомими. Як і мотиви, за яких комісія врахувала в одних випадках факти, які були викладені у висновках Громадської ради доброчесності, а в яких випадках – відхиляла.

На жаль, кожен четвертий кандидат у рейтингу, який пропонує призначити суддями Верховного Суду ВККС є, на нашу думку, є недоброчесним.

Ми у своїх висновках говорили про суддів, які свавільно позбавляли громадян права на мирні зібрання, в тому числі і в період подій Революції Гідності. Крім того, ми говорили про суддів, які ухвалювали політично вмотивовані рішення. І висновок про політичну вмотивованість зробила не Громадська рада доброчесності, такий висновок зробило ООН і Європейський суд з прав людини. Йдеться про двох суддів – В’ячеслава Наставного і Сергія Слинька, які ухвалювали рішення в справі Юрія Луценка. Але ми побачили В’ячеслава Наставного на другій позиції в рейтингу від ВККС.

Також ми говорили про вищих посадових осіб в судовій системі, які своїми діями не сприяли довірі громадян до судової влади, а дуже часто своїми діями псували авторитет правосуддя.

Ми говорили про Аллу Лесько, членькиню Вищої Ради  правосуддя, яка, будучі відповідальною за притягнення до відповідальності суддів Майдану, (гучна справа Кицюка) не вжила активних заходів для того, аби цей суддя був звільнений.

Проте комісія, на жаль, погоджувалася з тими висновками, де йшлося про невідповідність стилю життя задекларованим доходам.

Я хочу додати, що до багатьох кандидатів, по кому не було висновків Громадської ради доброчесності, в нас теж було багато питань. І ми подавали інформацію до комісії, де чітко вказували, що є певні факти, які необхідно дослідити, тобто ми зазначали, які питання варто поставити кандидату стосовно його статків, стосовно причин його поїздок на окуповані території, іншої професійної діяльності кандидата тощо.

Кожен четвертий кандидат у рейтингу, який пропонує призначити суддями Верховного Суду ВККС є, на нашу думку, є недоброчесним

Лариса Денисенко: Що було найскладніше в перевірці? Чим могли би, можливо, допомогти юристи, адвокати чи небайдужа громадськість для того, щоб більш упорядкувати різноманітні стратегії задля перевірок?

Галина Чижик: Найбільша складність виявилася в тому, що в нас було дуже мало часу, і потрібно було зробити великий обсяг роботи. Тут важливо розуміти, що члени Громадської ради доброчесності є волонтерами, які не отримуючи за свою роботу з перевірки кандидатів до ВСУ, змушені були паралельно виконувати свої обов’язки за своїм основним місцем роботи. Однак, нам вдалося зібратися і це зробити.

Складність також полягала в тому, що в нас було багато випадків, коли ми мали суперечки з приводу того, як розцінювати ті чи інші дії кандидата.  І деякі експерти навіть казали, що висновки Громадської ради доброчесності не затверджувалися одноголосно, тому комісія теж сумнівається і не з усіма погоджується. Але всі наші рішення були колегіальними.

Лариса Денисенко: Як ви вважаєте, чи будуть відкриті результати тестових завдань кандидатів і кандидаток?

Галина Чижик: Якщо Вища кваліфікаційна комісія хоче, аби їй довіряли, якщо хоче, щоб довіряли новому Верховному Суду, то вона зобов’язана оприлюднити свої рішення, оприлюднити завдання, які виконували кандидати. Вони посилаються на закон, який забороняє їм це роботи, але закон збороняє оприлюднювати результати морально-психологічного тесту, які проходили кандидати, та висновки психологів стосовно кандидатів. Все інше має бути публічним.

Перша річ, яку відмовилася оприлюднювати ВККС, це були практичні завдання, які виконали кандидати. В них були завдання написати судове рішення. На якій підставі вони закрили ці завдання, якщо більшість кандидатів – це діючі судді? І в чому була проблема оприлюднити рішення, які вони написали, я не розумію. Так само комісія відмовилася оприлюднювати методику, за якою ці завдання оцінювалися.

Зараз ключове – це побачити, чому одні висновки були враховані, а інші – ні. Конкурс ще не закінчився, і ВККС була технічним етапом – вона склала рейтинг, але ключове рішення буде приймати Вища рада правосуддя, і ми  на цьому не зупиняємося. Ми будемо йти до ВРП, і доводити членам ВРП, що певні люди – Валентина Симоненко, Алла Лесько, Богдан Львов, В’ячеслав Наставний та ніші недоброчесні кандидати не мають права бути верховними суддями.

Я дуже сподіваюся, що адвокати та науковці будуть свіжою кров’ю у ВСУ, я сподіваюся, що це будуть агенти змін

Лариса Денисенко: Які у вас є повноваження, і які є обв’язки Вищої ради правосуддя дослухатися чи не дослухати до Громадської ради доброчесності?

Галина Чижик: В законі про Вищу раду правосуддя є дві норми, які передбачають, що ВРП з питань, віднесених до її діяльності, може залучати на громадських засадах Громадську раду доброчесності, зокрема для надання консультаційних та інших допоміжних функцій. І єдина підстава, з якої Верховна рада правосуддя може відхилити кандидатуру, це як раз наявність обґрунтованого сумніву в його доброчесності та відповідності критеріям професійної етики. Це саме ті речі, про які йдеться у висновках Громадської ради доброчесності.

Тому ми вважаємо цю норму безпосередньою підставою для нашої участі в засіданнях Вищої ради правосуддя. Офіційної позиції стосовно того, як вони це бачать, ми від них не почули. Однак, ми ініціювали комунікацію, ми висловили своє бажання, ми готові витрати стільки часу і стільки зусиль, скільки треба витратити для того, аби Вища рада правосуддя повноцінно розглянула кандидатури, рекомендовані ВККС.

Є дуже важлива річ – в складі ВРП є двоє чинних кандидатів  – це Алла Лесько і Алла Олійник. Потрібно, щоб вони не просто відокремилися від питання, стосовно них, а щоб вони взагалі були усунуті від будь-яких рішень, які буде приймати ВРП в рамках конкурсу, оскільки вони не можуть одночасно бути і суб’єктами, і об’єктами.

Лариса Денисенко: Новий закон відкрив шлюз, щоб в суддівство увійшли люди з адвокатури та наукового середовища. Наскільки важко по доброчесності було працювати з такими кандидатами, адже стосовно суддів є досьє, а стосовно науковців є складність в перевірці?

Галина Чижик: Дійсно, було складніше оцінити доброчесність, оскільки інформації було значно менше. Разом з тим на інформаційний портал ми отримували багато інформації і стосовно адвокатів, і стосовно науковців. В контексті науковців ми звертали увагу на їхні наукові публікації, і використовували різні інструменти, щоб потенційно виявити там плагіат.

Насправді зі 120 кандидатів, які рекомендована ВККС, лише 20% є адвокатами та науковцями. І я дуже сподіваюся, що адвокати та науковці будуть свіжою кров’ю у ВСУ, я сподіваюся, що це будуть агенти змін. І хоча їм буде складно в середовищі недоброчесних суддів, я сподіваюся, що вони зможуть встановлювати нові правила, нові стандарти і нові прецеденти.