Стосовно ромських погромів в Лощинівці порушено кримінальні справи

Тільки один державний орган, а саме, Офіс Уповноваженого з прав людини негайно зреагував на дану ситуацію, вказавши на те, що порушення прав людини і дискримінація неприпустима.

Чому мовчать інші і наскільки Україна безпечна для меншин, ми запитаємо в Аксани Філіпішиної, представниці Офісу Омбудсвумен парламенту, начальником Управління з питань дотримання прав дитини, недискримінації та гендерної рівності, яка сьогодні була присутня на прес-конференції з представниками парламенту і Офісу Уповноваженого з прав людини.

Аксана Філіпішина: Я періодично відвідую всі компактні місця проживання ромської спільноти в Україні і спостерігаю, що ситуація в Лощинівці є не поодинокою: це закритість ромських осередків по відношенню до іншої територіальної громади і несприйняття ромських сімей з боку тих людей, які нечасто з ними спілкуються.

Ситуація в Лощинівці є результатом неграмотної політики держави щодо національних меншин.

Ця ситуація, на мій погляд, є результатом не зовсім грамотної політики з боку держави щодо національних меншин.

Ми сьогодні маємо не один конфлікт на території України, який спричинений і був підбурений саме на ґрунті національності. Це є небезпечною ситуацією, і ті дії, які сталися в Лощинівці мають бути одразу «відрізані» з точки зору прав люди.

Ситуація ділиться навпіл. З одного боку — кримінальний злочин, який стався на території населеного пункту, і звинувачення в інших кримінальних злочинах, які начебто скоюють представники ромської меншини.

З іншого богу — погроми ромських будинків та рішення про виселення ромської громади, і оцінка цих дій з боку державних органів.

Якщо говорити про першу ситуацію, то, мабуть, вона сталася через те, що сьогодні у кожного громадянина України немає впевненості, що за будь-який злочин є безповоротне покарання. Якщо люди торгують наркотичними засобами, вони мають бути покараними.

Але у той же самий час будь-яка людина має усвідомлювати, що, якщо вона трощить майно іншої людини, то вона також має бути покарана.

Ірина Славінська: Чи відомо про заведені справи щодо тих, хто шкодив майно своїх односельчан?

Аксана Філіпішина: Сьогодні під час прес-конференції представник Національної поліції заявив про те, що порушено кримінальні справи за фактам пошкодження майна. Здається, що він говорив про 2 кримінальні справи.

Лариса Денисенко: Чи є кримінальні справи стосовно того, що поширюються наркотичні речовини будь ким, хто належить до ромських родин, яких примусово виселили, що жити поряд з ними було небезпечно? Адже в людей існують стереотипи, що всі роми торгують наркотиками.

Аксана Філіпішина: Наразі в мене такої інформації не має, але це питання, в том числі, і слідства. Я впевнена, що має бути створена спеціальна комісія по розслідуванню цього випадку, щоб дати відповіді: чи надходили повідомлення до поліції та скарги на ромів, чи була адекватна реакція на ці повідомлення.

Тому що, якщо ми просто припускаємо, що роми торгували наркотиками, то це не є позицією в правовому полі, а просто наклеп.

Лариса Денисенко: Чи хто-небудь з державних органів будь-якого рівня констатував свій рівень безвідповідальності за те, що відбулося?

Аксана Філіпішина: Мені відомо, що з боку Міністерства культури була спроба підготувати таку заяву, але поки що я її не бачила.

Яка в нас в країні є політика щодо ромів? 4 роки тому була затверджена стратегія щодо інтеграції ромів в українське суспільство, і сьогоднішня ситуація є певним іспитом держави за виконання цієї ромської стратегії.

Але ця стратегія була затверджена без ґрунтовного дослідження щодо реального стану стосовно ромів. Вона, на мою думку, дуже формальна і була затверджена у зв’язку з євроінтеграцією, адже держава не виділила жодної копійки на реалізацію цієї стратегії і плану заходів щодо неї.

В нас створена стратегія щодо інтеграцію ромів, але на її реалізацію не виділено жодної копійки.

А як ми можемо без жодної копійки документувати ромів, створити для них робочі місця, забезпечити навчання їхніх дітей в садочках і школах? Як ми можемо без грошей збільшити кількість соціальних робітників, які мають прийти в ромські сім’ї?

Є певні стереотипи, що всі роми — нероби, торгівці наркотиками, крадії тощо. Я знаю багато ромів, які є освіченими, володіють кілька мовами, мають вищу освіту тощо.

Я сама походжу з Одеси, тому вчилася в школі з ромами, вони були моїми сусідами, вони і зараз живуть поряд з моїми батьками, і там їх ніхто не боїться. Ці стереотипи впливають на відношення до них з боку суспільства, але крім стереотипів ми як суспільство нічого не робимо для того, щоб наблизити до себе ромів для того, щоб вони розкрилися.

Ірина Славінська: З числа державних органів не було публічної реакції на події у Лощинівці, крім реакції Офісу Уповноваженої в Верховній Раді з прав люди. І ви сказали, що державні інституції зараз складають іспит на те, наскільки вони готові втілювати відповідну обіцяну стратегю щодо ромів на практиці.

І в цьому контексті що ви можете сказати з проводу заяви голови одеської ОДА?

Аксана Філіпішина: Ця заява є, м’яко кажучи, є некоректною. Губернатор області звинуватив в тій ситуації, яка сталася в Лощинівці, самих ромів через їхню поведінку серед громади. І це замість того, щоб нести в цю громаду просвітницькі ідеї з приводу любові до нашої держави та недопущення антагонізму між представниками будь-яких етносів і національностей.

Лариса Денисенко: В нас є великою проблемою те, що наша система налагоджена тільки на титульну націю, а зовсім не підлаштована під дітей інших націй, які тут народжені і навчаються. Ромській дитині, якщо вона піде в школу, не буде вистачати своєї культури, яка була би інтегрована в загальну культуру нації.

Аксана Філіпішина: Під час одного моніторингову візиту в селище Бєрєгово в Закарпатській області, де компактно проживає понад 7000 ромів, я дізналась про школу, яку відвідають виключно ромські діти. І майже всі діти села ходять до школи.

Отже, мова викладання в цій дев’ятирічній школі угорська. Після закінчення 9-ти класів угорською мовою навчання діти мали б здобути середню освіту, але інші школи навколо є україномовними, і діти вже не можуть потрапити до 10 класу. І немає жодного професійного училища угорською мовою викладання.

Роми на Закарпатті вивчають в школі предмети угорською мовою, і після її закінчення залишаються ізольованими від нашого суспільства.

Тобто діти після 9 класів залишаються ізольованими. І що їм робити далі?

В Одеській області інший приклад. В селі Нерубайському в одну школу ходять тільки ромські діти, а другу — решта дітей. Кола я спитала в голови села, чому ромські діти не ходять до тієї, де навчаються всі інші діти, він сказав, що не може допустити, щоб ромські діти сиділи поряд з моєю онукою. Мовляв, дівчина-ром в 13 років вже народжує.

Але він не розуміє, що на нього, як на посадовця державою покладена відповідальність, щоб та ромська дівчинка не народжувала в 13, щоб вона максимально була інтегрована в наше суспільство і мала вибір — народжувати в 13 або розвиватися, навчатися і жити, як переважна більшість суспільства.

Лариса Денисенко: Це принцип відсування проблеми, а не намагання з нею розібратися.

Аксана Філіпішина: Так, і в нас така політика не тільки по відношенню до ромів, але й до людей з інвалідністю, до дітей-сиріт, заклади для яких розташовували далеко від інфраструктури. Немає людей, немає проблем.

З ромською громадою відбувається те саме: ми їх не допускаємо в дошкільні заклади, тому що в них немає чим сплачувати за харчування дітей, потім в школу дитина приходить менш підготовлена, над нею починають насміхатися через непідготовленість і слабкий рівень навичок, і в решті решт, вона в школу більше не повертається.