Сучасні українські митці проводять заняття для маріупольських школярів

Гостя ефіру — авторка проекту «Мобільна школа візуальної освіти» Леся Кульчинська.

Ірина Ромалійська: Як буде відбуватися навчання?

Леся Кульчинська: Справа не в тому, що вони будуть навчатися мистецтву. Ми не збираємося робити з них художників. Вони будуть знайомитися з тим, що таке сучасне мистецтво. Ідея курсу полягає не в тому, що має прийти вчитель, дати інформацію, а ти маєш її засвоїти, а потім правильно відтворити її в контрольній. Наша ідея полягає в тому, що тут будуть не вчителі чи експерти, а художники. Вони розповідатимуть про різні теми, пов’язані з сучасним мистецтвом.

Ірина Ромалійська: Навчання відбуватиметься на базі однієї школи.

Леся Кульчинська: Це пілотний курс. Вона називається мобільною, бо надалі ми плануємо проводити її в різних школах в різних містах. Приїжджають художники і проводять свої заняття.

У нас немає єдиної лінії. Більшість занять будуть мати інтерактивну форму. Завдання в тому, щоб занурити дітей в світ сучасного мистецтва.

Перше заняття провела Леся Хоменко. Вона намагалася пояснити, що таке сучасне мистецтво. Марія Куликівська буде проводити заняття про перформанс. Це теж буде не просто лекція. Алевтина Кахідзе буде проводити заняття на тему пам’яті, вона спробує разом з дітьми зрозуміти, як працює людська пам’ять. Євген Самборський буде разом з ними малювати, це буде не просто малювання, а робота з образами.

Проводитимуть заняття 9 художників.

Борис Кашапов говоритиме на тему «Муза зі смітника». Це урок про сміття, про те, як можна переосмислити розподіл на корисне і непотрібне. Оксана Казьміна буде проводити заняття про відеоарт. Маша Воротіліна говоритиме про фотографію. У нас також є Сашко Протяг, кінодокументаліст. Ще ми запросили Жанну Кадирову.

Ірина Ромалійська: Як це дозволила адміністрація школи?

Леся Кульчинська: Цей проект відбувається в рамках програми «Культура задля діалогу» фонду «Відродження». Коли я презентувала їм проект, теж було таке питання. Але це виявилося просто. Наша колега з Маріуполя пішла до директорки школи своєї дитини і запропонувала їм таку ідею. Вона відразу погодилася.

Ірина Ромалійська: Діти будуть брати участь у проекті на добровольчих засадах?

Леся Кульчинська: Це на добровольчих засадах, бо оцінки не ставляться. Але кожного понеділка це заняття стоїть сьомим уроком. Якщо вони не захочуть на нього піти, вони не підуть.

Мені здається, що завдання цього курсу не тільки в тому, щоб розширити знання про сучасне мистецтво. Як на мене, основний недолік нашої системи освіти в тому, що вона побудована на ідеї правильних відповідей. Тобі дають інформацію, тобі треба її зазубрити. Ти постійно боїшся щось сказати неправильно. Постійний страх блокує здатність думати, творити, осмислювати, покладатися на власний досвід, на власні емоції.

Нам важливо втрутитися в цю систему середньої освіти і щось відкрити дітям. 

Мистецтво – це не математика. Воно пов’язане з життям, досвідом, тим, що нас оточує.

Мені здається, що несприйняття мистецтва, агресія мають дуже багато спільного з нетерпимістю між людьми в суспільстві, тому що працює однаковий принцип: є щось, що ти не розумієш, воно ніби принижує чи ставить під загрозу, тому що не вписується в твою систему координат, ти вже відчуваєш, що твоя система координат під питанням. Ти хочеш просто знищити подразник.

Мені здається, що постійна зустріч з важкодоступним, дивним, спроби це осмислити збагачують тебе, роблять більш чутливим до людей. 

Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.