Суспільство має навчитись співпричетності щодо переселенців, — журналісти

Книгу Ірини Андрейців «Переселенці. Люди, які не загубили себе» буде презентовано у Києві 15 березня.

Сергій Стуканов: Як виникла ідея написати книгу про переселенців у львівської студентки-журналістки?

Ірина Андрейців​: В квітні минулого року я поїхала до Харкова на тренінг щодо теми переселенців, оскільки тоді багато, власне, саме таких людей приїхало до Львову з Криму. В Харкові я зустрілась з волонтерами, які попросили мене віднайти позитивні історії про переселенців. Тому що, на жаль, люди на окупованих територіях чують лише негативні історії про сумну долю переміщених осіб. А хотілося б показати й успішних переселенців, щоб у тих, хто залишився, зменшився страх.

Сергій Стуканов: Як ви шукали успішних переселенців?

Ірина Андрейців​: Шукали по-різному. Є певні спільноти, створені переселенцями, бізнес-центри, які допомагають переселенцям. Наприклад, у Києві є «Центр зайнятості вільних людей», що надає багато різних безкоштовних курсів по підприємству, менеджменту, маркетингу тощо.

Сергій Стуканов: В нашій студії сьогодні два героя книги: Володимир Хлєпітко та Євген Василі, обидва з Донецька, а Володимир, взагалі, постраждав в автобусі під час обстрілу під Волновахою. Чи важко було не опустити руки і шукати себе?

Володимир Хлєпітко​: Нужно время, чтобы отойти от определенных событий, и успех не приходит сразу.

Анастасія Багаліка: Вы — тот переселенец, который открыл в Киеве клуб по шахматам. Почему шахматы?

Владимир Хлепітко: Шахматы — мое любимое хобби. Да и после лечения я не мог ни физически, ни психологически ничего делать, а шахматы для меня были доступны. Я их взял и пошел в одно из кафе Киева и начал развивать идею шахматного клуба.

Теперь шахматы еще и моя работа — я преподаю взрослым и детям частные уроки.

Анастасія Багаліка: Клуб уже есть как физическое место?

Володимир Хлєпітко​: Постоянно мы встречаемся в кафе «Dragge», также в Киевской международной креативной школе я работаю с детьми.

Сергій Стуканов: Євгене, ви в Києві сформували те місто, де можна комфортно відпочити. Розкажіть свою історію.

Євген Василі​: У меня все просто: в Донецке шла война, и я забрал оттуда свой бизнес — свой бар — переехал в Киев и возобновил работу заведения. Честно, переселенцы не все угнетенные люди, среди нас достаточно много оптимистов. Я заметил, что у переселенцев открываются способности к прикладному искусству либо бизнесу, когда они сталкиваются лицом к лицу с проблемой и ищут какой-то выход.

Сергей Стуканов: Зараз ми включемо до нашої розмови журналістку Вероніку Міронову, яка, до речі, теж є переселенкою з Донецька і наразі мешкає у Львові. Вона з нами на телефонному зв’язку, і ми поговоримо про її новий соціальний проект, присвячений переселенцям.

Вероніка Міронова: Проект, який називається «Відмовся від ярликів» має на меті сказати людям, щоб вони не сприймали переселенців за шаблоном.

Це соціальна відеореклама, декілька роликів з переселенцями, які розповідають про себе і наголошують на тому, що їх варто оцінювати як особистостей за їх людськими та професійними якостями, а не за тим, яка в них прописка в паспорті.

Сергей Стуканов: Те, що ви започаткували цей проект, означає, що є проблема дискримінації переселенців у Львові?

Вероніка Міронова: Дійсно, є проблема стигматизації. Я не скажу, що їх дискримінують, але на них навішують ярлики і штампи. І якщо в інших регіонах про недовіру до переселенців кажуть відкрито, то на західній Україні своє ставлення приховують, просто відмовляють людям в роботі та винаймі житла.

Сергій Стуканов: Коли ці ролики з’являться на телебаченні?

Вероніка Міронова: Стартує трансляція 17 березня по регіону Львівської області.

Сергій Стуканов: Ірино, російська агресія спричинила таке явище як «переміщена особа», але виклик для суспільства — це завжди можливість зростати. Чому українське суспільство може навчитися з цієї проблеми?

Ірина Андрейців​: Українське суспільство має не тікати від цієї проблеми, тому що в нас тільки за офіційною статистикою є 1,5 мільйона переселенців. Суспільство має навчитися співпричетності.