TaRuta: песни со смыслом

Что ведет этих молодых людей в длительные фольклорные экспедиции и в зону боевых действий? Почему бы не поиграть что-то более традиционное, а потому и с более вероятным успехом? Послушаем соображения музыкантов — и музыку. А также узнаем, где их можно услышать на концерте уже 1 февраля.

Андрей Куликов: Название группы, наверное, не связанное с именем Сергея Таруты. А с чем связано?

Евгений Романенко: Коли ми робили наш гурт у 2007 році, ми взагалі нічого не чули про Сергія Таруту. Це фольклорна назва. Ми ж етноколектив.

TaRuta — це саме та рута, яка за легендою раз на 10 років квітне червоним, а не жовтим, і та рута, яку потрібно шукати з дівчиною на Купала у кущах. 

Андрей Куликов: А вы, Евгений, стали заслуженным артистом Украины, когда начали собирать фольклор?

Евгений Романенко: Після того. Фольклором я займаюся з дитинства. Ми з дружиною поставили собі за завдання популяризувати українську тему. Робити це так, щоби молодь вважала це сучасною і драйвовою музикою. А як це можна зробити?

Тільки, якщо ти будеш експериментувати з музикою. На жаль, як показує наш досвід, у чистому вигляді фольклор українцям не цікавий. А коли ти подаєш разом з гітарними рифами, коли ти міксуєш її з сучасною електронікою, тоді молоді це цікаво. Власне, за ці багаторічні експерименти мене і нагородили. 

Андрей Куликов: А где предел молодежи?

Александр Атамась: Нас слухають і діти, і люди похилого віку. 

Елена Батраков: На сайте «Молодого радио» написано, что украинская группа TaRuta и литовская Skillet дали концерты для военных в АТО. Расскажите об этом.

Евгений Романенко: Свого часу група Skillet була першою європейською групою, яка приїхала підтримати людей на Майдані. Для цього вони переклали декілька своїх пісень українською мовою. Ми дружимо з ними, разом робимо в Литві спільні концерти. Свого часу вони нас попросили взяти їх з собою в АТО, щоб підтримати наших військових. Це була ризикована операція, бо вони не громадяни України. На свій страх і ризик ми їх взяли з собою. 

Андрей Куликов: Куда именно?

Евгений Романенко: Ми почали зі Слов’янська і закінчили Кураховим. Тоді ми дали 5 концертів. А самі ми подорожуємо з Великодня 2014 року і на нашому рахунку вже 207 концертів. 

Андрей Куликов: У нас есть в запасе песня «Присяга», но, может, вы исполните ее прямо сейчас?

Евгений Романенко: Це не наша пісня, тому нехай слухачі дочекаються понеділка, коли лідери гурту приїдуть на наш сольний концерт у понеділок у Caribbean Club і вони там будуть з нами виконувати ці пісні. 

Коли ми приїздимо до бійців, то хлопці завжди просять заспівати щось про кохання. У нас є такі пісні, які ми їм присвячуємо, але, все одно, хлопці хочуть відчути частинку дому. Тому ми заспіваємо пісню «Все моє життя — любов і музика» або інакше «Коханка». 

[[{“attributes”:{},”fields”:{}}]]

Андрей Куликов: Напомню, что ближайший и, я уверен, очень интересный концерт этой группы будет в Киеве на улице Семена Петлюры, 4 в Caribian Club в 20:00 1 февраля. Вход бесплатный. 

Елена Батраков: Ярина, вы собираете фольклор?

Ярина Товкайло: Останнім часом так. Я навчаюся у Інституті фольклору і досліджую саме традиційні інструменти, які, на жаль, збереглися тільки в Карпатах, на Поліссі і на Волині. Я вже кілька разів їздила в експедиції, записувала. Маю декілька традиційних інструментів, виготовлених майстрами. Зараз на кордоні з Білоруссю найбільше збереглося пісень і традиційної музики. 

Андрей Куликов: Насколько в вашей музыке отображены те переходные элементы культуры, которые существуют между украинцами и белорусами?

Евгений Романенко: У нашому репертуарі є кілька литовських пісень. Був такий випадок з приводу спільного фольклору, коли у 2010 році ми виступали у Вільнюсі на фестивалі і на авто-паті у їхній ратуші, ми виконували пісню з Полісся. Після цього вийшли литовські фольклористи і почали розпитувати про пісню. Виявилося, що у них є точно така пісня, тільки литовською мовою. Полісся — широке, і весь фольклор передавався від людини до людини. 

Елена Батраков: Как родилась песня «Присяга»?

Евгений Романенко: Це не наша пісня, це пісня наших литовських колег. Але під неї бійці в АТО вставали. 

Александр Атамась: Є пісня, яку ми переклали литовською мовою. Її написав один з останніх українських повстанців, Гриць Герчак, яка називається «Верхи мої, верхи». 

[[{“attributes”:{},”fields”:{}}]]