ТОП-5 таємниць української енергетики

Про «чорні скриньки» української енергетики розповідає Денис Назаренко, аналітик DiXi Group

Ведучі

Вікторія Єрмолаєва,

Дмитро Тузов

Гостi

Денис Назаренко

ТОП-5 таємниць української енергетики
https://static.hromadske.radio/2017/02/hr_kyivdonbass-17-02-05_nazarenko.mp3
https://static.hromadske.radio/2017/02/hr_kyivdonbass-17-02-05_nazarenko.mp3
ТОП-5 таємниць української енергетики
0:00
/
0:00

Денис Назаренко, аналітик DiXi Group, розповідає про секрети української енергетики.

Вікторія Єрмолаєва: Розкажіть, що це за таємниці та дослідження.

Денис Назаренко: Той публічний захід, який ми провели на цьому тижні, певною мірою, був звітом про виконану нами роботу. Нас проект триває з середини минулого року і, таким чином, ми підвели перші підсумки. Сам проект називається «Прозора енергетика». Він фінансується USAID (Американське агентство з міжнародного розвитку).

Найголовніша мета цього дослідження — збільшити рівень прозорості в українській енергетиці, розказати споживачам про те, як працює українська енергетика і як розкладаються ті гроші, які ми сплачуємо за енергетику та комунальні послуги на кожному з ланцюгів доданої вартості.    

Дмитро Тузов: Ви вже готові розкрити ці 5 секретів?

Денис Назаренко: Насправді ці перші 5 «чорних скриньок», як ми їх називаємо, — це ті елементи в доданій вартості української енергетики, які ми визначили як найбільш пріоритетні та найбільш непрозорі. А там, де є непрозорість — є корупційні ризики, з якими ми намагаємося боротися.

Ми виявили найбільш кричущі непрозорі елементи і вирішили зупинитися на вугіллі, яке нам досі постачається через лінію розмежування. Також ми хотіли розібратися з тим, як працює напівприватна/напівдержавна «Укрнафта», оскільки там теж багато запитань.

Разом з нашими та залученими експертами ми виявили, що саме в газовій сфері найбільша концентрація непрозорості знаходиться на рівні облгазів, які майже повністю є приватизованими, і їхня форма діяльності та підзвітність контролючим органам не завжди дає вичерпну інформацію про те, як саме розподіляються газові та грошові потоки.

Дмитро Тузов: Які корупційні схеми є серед цих пріоритетних напрямків?

Денис Назаренко: Поки що ми збираємо інформацію і дивимося, де є публічна інформація, щоб зрозуміти особливості їх діяльності та перевірити, наскільки вона є чесною. Також в ході цієї роботи ми виявляємо, де інформації немає. Яскравий приклад є Міністерство енергетики. У них достатньо багато повноважень, оскільки міністерство встановлює публічну політику, а також має функції по керуванню енергетичними підприємствами, які є у державній власності. І ні та, ні там, насправді міністерство практично не відкривало якоїсь цікавої інформації, яка б пояснювала, чи достатньо у нас запасів вугілля на електричних станціях та електроцентралях і так далі.

До речі, один з перших результатів нашого проекту — це наша плідна співпраця саме з Міністерством енергетики, яке зробило окремий розділ у себе на сайті з відкритою інформацією, де на регулярній основі вона оновлюється. Ми допомагаємо міністерству краще зрозуміти, яку інформацію треба відкривати суспільству у першу чергу. І міністерство все-таки йде нам на зустріч.      

Дмитро Тузов: Є вже інформація, як розподіляються, наприклад, газові та фінансові потоки? Ви задоволені цією інформацією, яку надає міністерство?

Денис Назаренко: Насправді міністерство у газовій сфері має не так багато важелів, оскільки «Нафтогаз», «Укргазвидобування», «Укртрансгаз» — все, що у нас стосується магістральної передачі та імпорту газу, знаходиться під прямим контролем Кабінету Міністрів, тому у міністерства немає повноважень впливати на це.    

Вікторія Єрмолаєва: Тобто зараз ситуація вже потроху змінюється?

Денис Назаренко: Ситуація змінюється однозначно, але хотілося б бачити більше змін. Якщо говорити саме про прозорість, можна констатувати ще один значний успіх. Нещодавно був випущений вже другий звіт «Ініціативи з прозорості видобувних галузей», до чого також доклалася DiXi Group. Так само можна подякувати міністерству та секретаріату ІПВГ в Україні, яке дуже нам допомогло в цьому. Можна сказати, що цей звіт, який покриває 2015 рік, набагато більш детальний, ніж перший. Тут однозначно є прогрес.

Цей звіт у відкритому доступі, там понад 600 сторінок детальної інформації, і майже всі приватні компанії так само ішли назустріч та відкривали інформацію, за невеликими виключеннями. Тобто зараз понад 90% інформації у сфері видобувної галузі зараз у відкритому доступі.

Дмитро Тузов: Серед цих топ-5 секретів української енергетики ви назвали питання транспортування та закупівлі вугілля з непідконтрольних територій. В Україні зараз навколо цього відбувається жвава дискусія. В чому ви тут вбачаєте найбільшу проблему?  

Денис Назаренко: Це питання дійсно дуже резонансне і має велику суспільну вагу. Проблема не в тому, чому ми продовжуємо купувати вугілля з тих територій, наша експертна зацікавленість в тому, як це відбувається. А відбувається це, наскільки ми знаємо, за окремими дозволами Служби безпеки.

Ми розуміємо, що це дуже конфіденційна інформація, і СБУ не зобов’язана відкривати інформацію про свою діяльність, але саме тут є дефіцит інформації, а дефіцит інформації — це, зазвичай, дефіцит довіри. Тобто ми до кінця не знаємо, хто цим займається та які саме фірми: чи вони платять податки в Україні, чи так званій владі «Л/ДНР» і так далі. І на додачу до всього, ми знаємо дуже суперечливу форму розрахунку вартості вугілля, яка закладена в тариф за електроенергію.

Дмитро Тузов: Це ви маєте на увазі формулу «Роттердам плюс», коли ціна прирівнюється до ціни на роттердамській біржі?

Денис Назаренко: Так, але за кордоном це закуповується дуже мало, принаймні із західної сторони. Тобто ми бачимо дуже низький рівень довіри в цьому питанні, і це, в першу чергу, відбувається через недостачу інформації.

Дмитро Тузов: Стосовно цього профільне міністерство вже відреагувало на ваші потреби та звернення, а чи намагаєтесь ви звернутися до СБУ, можливо, там теж можуть відкрити цю інформацію?

Денис Назаренко: Так. Це є елементом нашого проекту. Зараз після цього, як ми оприлюднили ці «чорні скриньки», ми будемо шукати професійних журналістів-розслідувачів. У нас є бюджет, для того щоб оплачувати їхні гонорари, і ми хочемо саме на професійному рівні дуже якісно розбиратися з кожною з цих «чорних скриньок».     

Дмитро Тузов: Що ще ви виділили серед цих найголовніших «чорних скриньок»?

Денис Назаренко: У нас дуже непрозорий сектор теплоенергетики. Ми знаємо, що там уже великі технологічні витрати, там часто не виконуються навіть рішення нашого Національного Регулятора НКРЕКП.

Скажімо, є рішення про те, що тариф на теплопостачання має бути розділений на, власне, тепло та його передачу, тобто користування мережами. В половині випадків «Теплокомуненерго» просто не виконує це рішення, і ми не можемо зрозуміти, скільки грошей вони насправді беруть собі як постачальники тепла, а скільки як розпорядники теплорозподільчих мереж.  

Дмитро Тузов: Я думаю, що цієї інформації недостатньо і у самого уряду, тому що не так давно віце-прем’єр з питань житлово-комунального господарства пан Зубко озвучив, що є понад 60% втрат теплоносія для країни. Це означає не лише економічні проблеми, а і проблеми, пов’язані із корупцією, тому що в такому разі розібратися, куди йдуть гроші і скільки списуються практично неможливо. Як ви вважаєте, що в такій ситуації можна вдіяти?  

Денис Назаренко: Виконувати наш проект. У нас уже є експерти саме по темі теплопостачання. Специфіка теплопостачання в тому, що там немає магістральної передачі: тепло генерується і розподіляється вже на місці. Така локалізація теплопостачання обумовлює певну специфіку і дуже велику кількість маленьких підприємств, для кожного з яких не тільки НКРЕКП має певні повноваження по встановленню тарифів та інших умов роботи, а також місцева влада, а там, де ми спускаємося на рівень місцевої влади, все дуже по-різному. І тут дуже багато роботи, щоб перевірити інвестиційні програми кожного підприємства окремо і виконання цих програм. Тобто роботи дуже багато.     

Дмитро Тузов: Чи відзначаєте ви у своєму дослідженні інфраструктурну проблему теплотрас?

Денис Назаренко: Так, саме елемент інфраструктури і тепломереж серед наших «чорних скриньок» теж є. Це одне з найголовніших питань, оскільки всі тепломережі вже зношені.

Щоб змінити сам підхід до обслуговування і підтримання в належному стані тепломереж, необхідно, щоб те підприємство, на балансі якого знаходиться саме ця мережа, було зацікавлено в тому, щоб це був саме її бізнес. Якщо саме ця компанія буде витрачати свої гроші, тоді з’явиться якась господарність стосовно свого майна. Це один із виходів.

Вікторія Єрмолаєва: Ви у своїй програмі кажете, що є борги у державних компаній, через що є також проблеми у сфері енергетики України. Що це за борги у державних компаніях, звідки вони беруться?

Денис Назаренко: Я думаю, тут варто сказати саме про підприємства теплового сектору, оскільки у них найбільша заборгованість перед «Нафтогазом» як постачальником газу, і ці борги тягнуться вже багато років і були сформовані саме через те, що був недостатній рівень платежів від населення, який навіть близько не перекривав собівартість газу. І таким чином, щоб не переривати постачання тепла, «Нафтогаз», фактично, в кредит постачав газ для теплових компаній, і рік за роком ці борги накопичувалися, і що з цим робити ніхто не знає. Саме це є елементом проблеми у сфері інфраструктури. Тобто у них немає оборотних коштів, щоб зробити якісний ремонт.     

Вікторія Єрмолаєва: Як ви вважаєте, споживачі не доплачували, тому що просто не платили за тепло та комунальні послуги чи тому що тарифи не були нормально розраховані, тобто були применшені?

Денис Назаренко: Я не вважаю, це факт. Ця ситуація була змінена тоді, коли у минулому році значно підняли вартість газу, в тому числі, для теплових компаній, які нарешті почали отримувати ті суми, які хоча б в теорії можуть задовольнити їхні потреби у виплачуванні за спожитий газ.  

Дмитро Тузов: А механізм субсидіювання позитивно вплине на цю проблему?

Денис Назаренко: Підхід субсидій є вимушеним. Він не є позитивним, особливо у тому вигляді, у якому він зараз існує. Його проблема саме в тому, що насправді гроші ніхто не отримує. Всі субсидії мають форму державних розписок, і гроші, фактично, виділяються казначейством терміном з відставанням десь до 9 місяців. Тобто будь-якому інвестору, який захотів би прийти і вкласти гроші, щоб займатися в Україні постачанням тепла, буде це не буде цікаво, оскільки він буде розуміти, що значна частина грошей іде до нього від населення у вигляді субсидій від уряду, але навіть коли до нього прийдуть ці гроші, ніхто не знає.         

Дмитро Тузов: Політики зараз часто говорять про зміну форми субсидіювання, коли будуть розрахунки живими грошима з бюджету країни. Це може поліпшити ситуацію, і коли це може статися?

Денис Назаренко: Це абсолютно необхідний крок і без нього, в принципі, не буде структурних реформ в енергетиці, особливо в теплопостачанні. Ми хотіли б бачити цей крок зробленим ще у минулому році. Зараз профільні міністерства і уряд кажуть про те, що нам треба пережити з останніх сил опалювальний сезон і після цього можна буде займатися реформами.  

Вікторія Єрмолаєва: Як громадськість і споживачі енергоресурсів можуть взяти участь у процесі розкриття інформації, «чорних скриньок», про які ми говоримо?

Денис Назаренко: Сам проект буде виглядати як онлайн-платформа на спеціальному сайті української енергетики. Крім того, там буде докладна інформація для споживачів, щоб ті, хто хоче розібратися, як з вугілля енергія мандрує до розетки в будинках, могли це зробити. Крім цього, буде форма зворотного зв’язку, де можна буде залишити своє запитання, повідомити про факти непрозорості чи навіть корупції, якщо така інформація буде. Ми запрошуємо всіх долучатися до розкриття інформації.

Дмитро Тузов: Якими можуть бути наступні теми для інших різноманітних розслідувань в сфері енергетики?

Денис Назаренко: Дуже цікава тема, яка, я думаю, буде у другій хвилі «чорних скриньок» — це тарифи на викуп електроенергії, яка генерується великими державними компаніями, в першу чергу, мова іде про «Енергоатом» і про «Укргідроенерго». Оскільки це державні компанії, вони достатньо закриті, у них дуже малоінформаційні сайти. Але треба розуміти, що до 50% всієї електрики в Україні генерується саме «Енергоатомом», тому дуже цікаво дізнатися, що саме вони вкладають у цей тариф від регулятора електроенергії. Ми зараз над цим працюємо.