У медиків АТО великі надії на в.о. міністра охорони здоров’я Уляну Супрун

Михайло Кукін: Як давно ви вже не працюєте зоні АТО? Чи часто їздите туди зараз?

Олександр Данилюк: Я демобілізувався в кінці вересня минулого року. З того часу на фронті не перебував. Планую поїхати цього місяця — якраз буде відпустка на два тижні.

А так постійно на зв’язку з нашими підрозділами, з медиками, які знаходяться там.

Анастасія Багаліка: В екстрену медицину ви потрапили ще під час Майдану?

Олександр Данилюк: Так, я спочатку був звичайним активістом, а коли була потреба в медичній допомозі, вже пішов медиком — з 9 грудня 2013 року.

Анастасія Багаліка: Який рівень надання медичної допомоги в АТО?

Олександр Данилюк: Коли ми приїхали в Станицю Луганську 1 вересня 2014 року якраз були активні наступальні дії з боку Росії. Тоді медична допомога і цивільним, і військовим, була в критичному стані. Фронт рухався, він постійно був динамічним. Лікарня в Станиці Луганській була обстріляна, зруйнована, і фактично не надавала допомоги.

В Дебальцеве також було жахіття — лікарям доводилось працювати в бойових позиціях, бути санітарами, надавати першу медичну допомогу. Ми жили в звичайних криївках, виїжджали на поля, діставали поранених. Потім вже перевдягались, ставали за хірургічний стіл, і надавали спеціалізовану допомогу. І так було поки лікарню в Дебальцево не обстріляли.

Михайло Кукін: У вас була операційна на колесах?

Олександр Данилюк: Так, вона була, але її нереально було використовувати. Ворог не виконував Женевської конвенції, і точно знаючи де знаходиться медична частина, стріляв прицільно. Наша операційна на колесах була зруйнована.

Михайло Кукін: А зараз ситуація виправляється?

Олександр Данилюк: Після Дебальцево ситуація трохи стабілізувалась. Після виходу з оточення ми підняли на вуха всю країну і це не пройшло безслідно. Вдалось створювати первинні лікарсько-хірургічні військово-цивільні бригади в прифронтових лікарнях.

Це дало змогу надавати допомогу в «золоту годину» від моменту поранення. Ця схема врятувала дуже багато життів.

Михайло Кукін: Були свідчення, що мобілізація відбувалась бездумно і на медиків ставили танкістами і навпаки?

Олександр Данилюк: Так, в сусідньому батальйоні справді був лікар-хірург, який працював наводчиком. Це дуже неправильні рішення.

Анастасія Багаліка: Уляну Супрун, яка створила «Захист патріотів», призначено в.о. міністра охорони здоров’я. Чи покладаєте ви надії на те, що ситуація якось покращиться?

Олександр Данилюк: Звичайно, надія велика. Я з пані Уляною познайомився особисто в Станиці Луганській. Пройшов лікарський курс в «Захисті патріотів» — там дуже гарно все організовано. Якщо в Україні все буде так само організовано, то ми з колегами покладаємо великі надії на зміни.