У Трампа є готовність брати участь у переговорах щодо України, — політолог

Дмитро Тузов: Після цієї телефонної розмови Трамп заявив, що Сполучені Штати будуть працювати над відновленням миру в Україні. Я звернув увагу на те, що він заговорив і про українсько-російський кордон. Чи відмітили ви цей акцент?

Володимир Горбач: Можна констатувати, що американський през все більше і більше дізнається про причини українського конфлікту і те, що у нас відбувається. Бо те, що він говорив раніше було мало деталізованим і свідчило, що Трамп не в курсі, що це не його тема, і він її не знає. Під час передвиборної кампанії він часто говорив суперечливі речі.

Але і зараз, вже навіть після телефонних переговорів з Порошенком, Трамп в інтерв’ю американській телекомпанії каже, що він поважає Путіна. Він продовжує свою лінію, але вже обережніше, боїться обпектися. Чесно кажучи, поки що таких свідчень чи доказів, що Трамп має якусь свою стратегію по відношенню як до російсько-українського конфлікту, так і самої Росії, немає.

Найголовніше, що було сказано — це акцент на те, що Америка буде брати у цьому участь. Я не знаю, чи нам радіти чи, навпаки, більше переживати, бо точка зору Трампа на цей конфлікт і шляхи його врегулювання поки що невідома, і чи взагалі вона є.

Вікторія Єрмолаєва: На вашу думку, чи зніме Трамп санкції з Росії?

Володимир Горбач: Останнє, що він сказав — це те, що не скасовував ніяких санкцій. Але тема санкцій — це тема Обами, він їх запроваджував як спосіб впливу на Російську Федерацію. А Трамп прийшов і все робить по-новому, або скасовує те, що робив Обама, наприклад, Obamacare чи Транстихоокеанське партнерство. Та дедалі більше людей йому говорять, що санкції — це ті самі речі, що їхнє скасування було б небезпечним кроком.

Вікторія Єрмолаєва: Все частіше від моїх друзів з Криму надходять повідомлення, що зараз там риторика телевізійної пропаганди — представляти Трампа як рятівника?

Володимир Горбач: Я думаю, що тут такий простий механізм мислення — якщо «Крим наш», то й Трамп наш. І якщо Обаму сприймали як опонента, то зараз демократи і Обама пішли, а Трамп — ворог мого ворога мій друг. Це для міфологізованої масової свідомості дуже простий прийом.

Але, звісно, не все так просто, і ота російська ейфорія щодо Трампа змінюється великим занепокоєнням. Бо, маючи справи з адміністрацією Обами, вони мали справу з відповідальною поведінкою, а від Трампа можна чекати чого завгодно. В цьому сенсі він непередбачуваний для них так само, як і для нас.

Дмитро Тузов: Серед версій причини загострення ситуації в Авдіївці називають і зондування реакції Трампа?

Володимир Горбач: Думаю, що, найімовірніше, так і було. Бо ескалація відбувалась якраз напередодні телефонної розмови Трампа з Путіним, під час неї і після неї. Але цікавий результат цього тесту — та байдуже Трампу, він не реагує. Нам може здаватись, що це погано, але з іншого боку, якщо це так, якщо це обрана практика ігнорування, то який сенс далі продовжувати провокації.

Якщо раніше росіяни боялися йти на ескалацію, бо боялися загрози посилення санкцій, то зараз вони цього вже не боялися. Але вони не отримали відповідь. Поспівчувати чи закликати до примирення — це не відповідь, так завжди роблять, це дипломатичний момент. Але політичного тиску немає, є ігнорування. Можливо, така тактика дасть результат.