«Громадське радіо»
Ольга Веснянка: Що ви як журналіст спостерігаєте у зоні військових дій?
Петро Андрусечко: Я був у Сєвєродонецьку, зустрічався з волонтерами, які працюють в зоні АТО. Це люди, які допомагають цивільному населенню.
Потім ми поїхали на передову — позиції за селом Луганське. Там ми мали змогу подивитися, як виглядає ситуація.
Ольга Веснянка: І як?
Петро Андрусечко: Війна. Це відчувається: над головою кулі, стріляють гранатомети. Стріляє все, що незаборонене, а інколи і те, що заборонене. Найбільше артилерію я почув вже в Авдіївці. Посеред дня чути вистріли.
Дмитро Тузов: Ви розуміли, хто ініціює ці обстріли?
Петро Андрусечко: Важко сказати точно. Але там, де ми були на передовій, нема цивільного населення, ідуть бойові дії поміж тими, у кого зброя з обох боків.
Ольга Веснянка: Що можна висвітлювати, коли поруч військові і техніка?
Петро Андрусечко: Останнім часом я писав більше про життя людей після двох років конфлікту. Але мені здалося, що треба показати знов, що війна не завершилось. Бо у мене є враження, що в Європі багато хто думає, що вже все. Що є Мінські домовленості і нічого не відбувається. Це об’єктивна ситуація, коли у світі, в Європі конфліктів дуже багато.
Дмитро Тузов: Це небезпечна ситуація для України?
Петро Андрусечко: Це більш важка ситуація. Сприйняття України інше, ніж в 2014 чи 2015 роках. Багато хто вже забув про конфлікт.
Дмитро Тузов: Те, про що ви пишете, привертає увагу читача, змінює ситуацію?
Петро Андрусечко: Сподіваюсь, що так. Але треба бути реалістами. Чи всі читачі зацікавлені цією темою. Але деякі мої статті перекладаються російською мовою. Це було про кримських татар, місяць тому я був у Криму. Я бачу, що це йде далі.
Ольга Веснянка: А які є відгуки у Польщі, про що запитують?
Петро Андрусечко: Є багато відгуків, що це цікаво, що йде війна. Але у нас також є «тролі», і це видно з коментарів.
Дмитро Тузов: Зараз в Криму людям інкримінують приналежність до екстремістських організацій, організації заворушень. Це ті люди, які вийшли на захист України під час анексії півострова. Як вам працювалось у Криму?
Петро Андрусечко: Дуже важко. Одразу на кордоні мене бере ФСБ на тригодинну розмову: чому я їду, що хочу висвітлювати, на в’їзді забрали телефон. Сказали, що їм треба перевірити, чи в мене нема контактів з терористами. Вони забрали в мене комп’ютер, телефон, блокнот. В комп’ютері були фотографії з мітингу за Савченко в Києві. Я бачив, як у працівника ФСБ міняється обличчя, коли він побачив фотографію одного з тих, хто був там, а в нього була повішена лялька Путіна. Він одразу запитав, хто це такий. Вони віддали все, але це показує, якою проблемною є робота на місті.
Ольга Веснянка: Ви підтримуєте Україну, є етнічним українцем. Ви отримуєте дозвіл бути на військових позиціях в Україні, очевидно, чуєте настанови: про щось не говорити чи не показувати. Коли це чуєте, думаєте як журналіст, що хотіли б дати факти чи йдете назустріч?
Петро Андрусечко: Я розумію цю ситуацію. Однак мені здається, що я не хотів би, щоб в Україні пропаганда замінила журналістику. За останній місяць я трохи це бачу тут, на жаль. Військові на передовій самі здивовані: чому ми не маємо говорити про наші втрати, давайте покажемо, що відбувається. Це питання довіри до журналістики і журналістів.
Ольга Веснянка: Треба повідомляти те, що добре для України чи займатись журналістикою за стандартами?
Петро Андрусечко: Це війна. Треба зрозуміти, що війна — це нічого хорошого. Там є погані моменти. І, можливо, краще висвітлити ці моменти, а не замовчати.
Дмитро Тузов: Наскільки ви відчули невідповідність між інформпростором та реальною ситуацією на фронті? І як вирішити конфлікт і не розповсюджувати недостовірну інформацію, адже не все можна перевірити?
Петро Андрусечко: Я за те, щоб не поширювали фейки. Потрібно перевіряти. Коли не можна, ми даємо офіційні дані зі штабу АТО, посилаючись на прес-центр.
Ольга Веснянка: В зоні військових дій ускладнились умови для роботи журналістів?
Петро Андрусечко: Так. Я розумію військових. Але мене і насторожує певне ставлення, яке я бачу в соцмережах: звинувачення в бік журналістів.
Ольга Веснянка: Ми також багато днів обговорюємо, як у Польщі та Україні сприймають рішення Сейму щодо Волинської трагедії. Як ви, працюючи у польському виданні, бачите висвітлення реакції України. Бо з боку Польщі говорять, що чекають вибачень, але вони вже прозвучали.
Петро Андрусечко: Це залежить від ЗМІ Польщі, від коментаторів. Моя газета тепер в опозиції до влади, звісно, рішення Сейму ми критикували. Але є авторитетні коментатори з іншого боку. І питання, чи це їх влаштує, чи вони захочуть чогось більшого.
Дмитро Тузов: Яким ви бачите вихід з цієї ситуації?
Петро Андрусечко: Хотілося б, щоб українські політики трохи були мудріші. Можливо, треба взяти паузу, почекати. Це питання часу і обрано найгірший момент.