Участника АТО обвиняют в дезертирстве: законно ли?

В студии «Громадського радио» — участник АТО Дмитрий Котляр — доброволец, обвинённый в дезертирстве и его защитник Сергей Вилков.

Ирина Ромалийская: Дмитрий, расскажите коротко о своей истории.

Дмитрий Котляр: Еще летом 2014 года я вызвался добровольцем на фронт, с начала 2015 года служил в зоне боевых действий. Позже, во время следования в отпуск, в моих вещах обнаружили боеприпасы, но у меня не было никакого умысла, просто невнимательно собрался, не заметил. В этом моя вина. За это я был осужден на 3 года с годом отсрочки, то есть условно. После этого я отправился домой, служба уже закончилась, ведь я был осужден.

Я начал выполнять свои обязанности как условно осужденный, но вскоре ко мне явились из воинской службы правоворядка. Мне сообщили, что на меня есть два заявления о пропаже без вести и два заявления о самовольном уходе из части.

Для меня это был шок, ведь я продолжал общатся со сослуживцами, все были в курсе моей ситуации, а мои контакты были в личном деле. Меня обязали обратиться в воинскую часть, в результате весь ноябрь и декабрь я пробыл в казарме.

Уже позже меня вызвали в прокуратуру, где мне вручили подозрение. Получается, что я виновен по 407 статье, потому что самовольно оставил часть.

Михаил Кукин: Сергей, объясните нам всю эту ситуацию как адвокат.

Сергей Вилков: Мого клієнта обвинувачують у вчиненні тяжкого злочину і притягують до кримінальної відповідальності за ст.407 ч.4., за це особа карається позбавленням волі на строк від 3 до 7 років.

Якщо зараз суд винесе обвинувачувальний вирок, мій клієнт відбуватиме покарання мінімум 3 роки. Але важливо саме розслідування цього правопорушення.

Фактично військовим прокурором було грубо порушено право на захист мого підзахисного. Дмитро міг би надати свої показання, послатися на свідків, долучити до справи документи, але не зміг скористатися цим правом. Тому такі дії військового прокурора можна назвати кримінальним правопорушенням.

Дмитро був зобов’язаний відбувати покарання за місцем проживанням, військова частина була про це повідомлена. У нього не було умислу самовільно залишати частину і таким чином скоювати військовий злочин.

Михаил Кукин: Насколько просто это доказать в суде?

Сергей Вилков: Дуже непросто, були певні питання, які не вдалось вирішити попередньому адвокату. Більше того, Дмитро не скористався своїм правом надати прокурору документи на підтримку свого захисту. І тепер йому це все потрібно буде обґрунтовувати. Без адвоката процес був би формальністю.

Ирина Ромалийская: Сколько подобных случаев есть в Украине?

Сергей Вилков: В Україні подібні випадки стають системними. Колеги підтверджують, що подібні ситуації не поодинокі, в тому числі і в Дарницькому гарнізону. Це можна пояснити лише гонитвою за статистикою.

Михаил Кукин: Существуют ли общественные организации, которые системно занимаются такими делами?

Сергей Вилков: Відповідно до закону громадські організації не можуть займатись подібними справами, тільки адвокати.

Зараз важко говорити про перспективи справи, я не ознайомлений з деталями, але робитиму все можливе, щоб мого клієнта виправдали.