Україна не витримує фінансування захоплених регіонів, — Снєгірьов
Ми просимо в МВФ транш в 1 млрд доларів, в той час як в цьому році на захоплені території Донбасу витратили 2 млрд доларів
Так говорить координатор громадської організації «Права Справа» Дмитро Снєгірьов, з яким ми з’ясуємо ситуацію на Донбасі за останньою інформацією.
Дмитро Тузов: Першого вересня вщухли обстріли на Донбасі, але потім все повернулось на свої місця, і динаміка обстрілів збільшилася. Що відбувається зараз?
Дмитро Снєгірьов: Обстріли вщухли, тому що Росія знову продемонструвала, що «ЛНР» и «ДНР» повністю підконтрольні вказівкам Кремля. Це було зроблено для наших західних партнерів напередодні саміту великої 20-ки.
Не слід очікувати, що світові лідери будуть грати на дипломатичному полі України.
Була продемонстрована позиція, що, якщо Україна пристає на пропозиції, запропоновані Росією, то війна припиняється за лічені години. Ці пропозиції прості: закон про загальну амністію, про вибори, та про особливий статус Донбасу.
Дмитро Тузов: Але Україна не може пристати на ці пропозиції, і виставляє протилежні вимоги — передача контролю над кордоном українським збройним силам і виведення всіх збройних формувань з території захопленого Донбасу. І знову, в чергове, ситуація зайшла в глухий кут. В Київ скоро прибудуть міністри закордонних справ європейських країн-партнерів. Чи зможуть вони поліпшити ситуацію?
Дмитро Снєгірьов: Не слід очікувати, що світові лідери будуть грати на дипломатичному полі України. Та більше того, заява міністра закордонних справ Німеччини свідчить про те, що навпаки Німеччина тисне на Україну, щоб вона пристала на пропозиції Росії. Тому, якщо ми і надалі будемо сподіватися, що наші західні партнери нас захистять від російської агресії, ми знов втрачатимемо наші території.
Ми повинні відійти від позиції «ні миру, ні війни».
Дмитро Тузов: Якою має бути наша позиція?
Дмитро Снєгірьов: Ми маємо відійти від позиції «ні миру, ні війни». Маємо чітко визначити, що робитимемо з Донбасом : або звільняти, або віддавати, визнаючи протекторат Росії над цими територіями. А ми досі з цим на державному рівні не визначились.
Сергій Стуканов: Припустимо, що ми не хочемо віддавати, тоді потрібно воювати?
Дмитро Снєгірьов: Якщо не хочемо віддавати, то нам потрібно повертати. Але війну можна закінчити лише двома способами: або визнати свою перемогу, або визнати свою поразку. Третього не дано.
Сергій Стуканов: Воювати зараз реалістично?
Дмитро Снєгірьов: Ні, я пропоную хорватський або азербайджанський сценарій. Себто, коли країна на певний час відмовляється від цих територій, вводить жорстку економічну, політичну, дипломатичну та військову блокаду цих територій, а після певного часу їх повертає.
Дмитро Тузов: Україна визнала окупованим півострів Крим. А у випадку з Донбасом цього не робиться. Це дипломатична гра?
Дмитро Снєгірьов: Яка ціна цього «ні миру, ні війни»? За цей рік ми віддали неконтрольованим територіям електроенергії на 24 млрд грн. 28 млрд грн віддали на пенсійне забезпечення. Яка держава витримає таке навантаження на власний бюджет?
В той самий час ми просимо у МВФ транш 1 млрд доларів — це 25 млрд грн. Ми відаємо 2 млрд для того, щоб взяти черговий 1 млрд під шалені відсотки, і знову віддати на ті території?
Дмитро Тузов: Але це все супроводжується дискусіями, що там мешкають наші громадяни, яких ми не можемо покинути.
Дмитро Снєгірьов: За ті два роки кількість людей на окупованих територіях, хто вважає Україну своєю державою, значно зменшилось.
Якби ми визнали окупацію тих територій і Росію країною окупантом, то соціальне забезпечення лягло б на плечі окупанта.
Дмитро Тузов: Чому так сталося, що країна не має яскраво вираженої політики?
Дмитро Снєгірьов: Тому що ніхто не хоче брати відповідальність, адже визнати ці частини Донбасу тимчасово окупованими, для нашого керівництва країни — політична смерть.
Сергій Стуканов: Це ще пов’язано з санкціями проти Росії, оскільки санкції прив’язані до виконання Мінських угод. Якщо ми визнаємо території окупованими, то це означає кінець Мінському процесу, і, відповідно, санкціям.
Дмитро Снєгірьов: Всі говорять про санкції проти Росії, тільки сама Росія чомусь не говорить. Адже вона не відчула цих санкцій. Жодні санкції західних партнерів не врятують Україну, її врятують лише самі українці.
А що ми робимо? Ми вкладаємо 3 мільярди, які зараз пішли на програму так званої деокупації, а які мали б бути вкладені в розбудову збройних сил України, як єдиний гарант повернення тих територій. А ми відправляємо в ті райони, які знаходяться в безпосередній близькості від зони бойових дій.
Дмитро Тузов: Але є економічна концепція, коли на непідконтрольній Україні території треба показати, що Україна розбудовується і розвивається.
Дмитро Снєгірьов: Що тут показувати, що вони відновлюють лікарню, яку потім накриває обстрілами, криють дахи в приватних будинках, які розташовані в зоні обстрілів?
В Попасній, яка знаходиться під обстрілами, з’явився фонтан, вартістю 700 тисяч гривень.
В Попасній на місті Леніна з’явився фонтан, вартістю 700 тисяч гривень. Навіщо такий світломузикальний фонтан в місті, яке знаходиться під обстрілом?
Загальна вартість програми деокупації — 1,5 а млрд доларів. Де ми їх будемо брати?
В селище Кримському проект відновлення водопостачання, не саме водопостачання, а проект, коштує 1,9 млн грн. Ми настільки багата країна, щоб розкидатися такими грошима?
Сергій Стуканов: З одного боку нам потрібно людям доводити, що Україна спроможна держава, а з іншого боку — ми бачимо таке марнотратство. Як вийти з колізії?
Дмитро Снєгірьов: Ніякої колізії. Має бути чітка програма. Програма деокупації — 1,5 млрд доларів, і тільки 150 млн доларів з цих грошей піде на створення робочих місць. А 1,3 млрд піде на будівництво якихось шляхів та відновлення інфраструктури. А для того, щоб ї відновити, треба дати людям заробити, тобто створити робочі місця.
Наприклад, по Лисичанську відновили шляхи, пройшла техніка — дороги вже немає.
Дмитро Тузов: Якщо немає чіткої стратегії щодо питань Донбасу, хто має нею зайнятися, може ми з вами?
Дмитро Снєгірьов: Так, ми з вами. Якщо ми в цій студії повертаємо мільярди державі, то ми із цим впораємось.