Українці грають в Інтернеті на 25 мільярдів, — нардеп
З народним депутатом Павлом Кишкарем поговоримо про потреби ветеранів АТО, псевдоветеранські організації, реформу ігрового бізнесу і спортивної галузі в Україні
Тетяна Курманова: Останнім часом набуває розголосу скандал з фінансуванням псевдоветеранських організацій. Чи вважаєте ви, що держава повинна фінансувати громадські організації?
Павло Кишкар: Я різко критикував і до підписання цього розподілу пана Реву, і після. І підтримував ті громадські організації, які є проукраїнськими і ефективними в своїй діяльності. Звичайно, вважаю, що таку діяльність потрібно підтримувати, але це має бути за зрозумілими правилами для державних інтересів.
Зокрема я є ініціатором «Пласту» і цього року вперше за історію існування України ми профінансували цю всеукраїнську організацію. Дуже важливо, щоб якомога більше дітей пройшло через систему підготовки «Пласту».
Тетяна Курманова: Ви пов’язуєте це із війною?
Павло Кишкар: Я пов’язую це з історичним моментом. Ми усвідомили нарешті, що інструмент націонал-патріотичного якісного виховання дітей держава мусить використовувати. Я вважаю, що «Пласт» один з ефективних таких інструментів.
Тетяна Курманова: Коли ви воювали у складі батальйону «Донбас», ви керували групою «інформаційної війни». Що ви думаєте зараз з приводу інформаційної політики держави?
Павло Кишкар: Є і оборонний бюлетень, і концепція інформаційної безпеки. Є певна частина документів, які визначають реінтеграцію Донбасу і Криму, і там цілі розділи, присвячені інформаційній безпеці. Я вважаю, що в фактично воєнному стані, який зараз переживає держава, мусить бути елемент цензури. Так говорити непопулярно, але інформація вбиває набагато більше людей, ніж безпосередні бойові дії. Зокрема, я не спілкуюся зі своїми чисельним друзями та родичами у Російській Федерації суто через їх патологічну інформаційну блокаду. І це елементи гібридної війни, він може стріляти і вбивати.
В нас є ціла військова частина, яка займається інформаційними операціями, зараз там є інструмент для ведення відповідних кампаній. Я думаю, що все більше і більше уваги буде приділятися інформаційній безпеці в розрізі національної безпеки держави. Це видно, єдина потреба залишається в грошах чи інших ресурсах.
Інформація вбиває набагато більше людей, ніж безпосередні бойові дії
Тетяна Курманова: Ви опікуєтеся реформою спорту. Знаємо розповсюджену думку в суспільстві, що реформа спорту наразі неактуальна, тому що в країні йде війна. А як вважаєте ви?
Павло Кишкар: В нас є зараз вікно можливості для проведення всіх реформ, які є природними. Але я думаю, що реформи не буде. Я говорив з основними бенефіціарами, вони не розуміють, про що мова.
Тетяна Курманова: Про кого йдеться?
Павло Кишкар: Основні бенефіціари — політики: Гройсман, Порошенко, міністр спорту. Я думаю, що міністр буде визнаний основною ганьбою українського спорту, саме призначення. Президент Федерації футболу — найбільший бенефіціар і керівник профільного комітету. Всі ці люди не зацікавлені в проведенні реформи спорту. Грубо кажучи, їм байдуже, а я звертався до всіх. Я навіть писав їм листи від руки, думаючи таким чином звернуть на це увагу.
Але в нас є позитив. В інших реформах, зокрема, в фінансуванні оздоровлення дітей, у фінансування медичної реформи, вже ті принципи, коли ми говоримо про спорт, де гроші ходять за послугою та за дитиною, не мусять бути застосовані і в медицині, і в освіті. І вже прийнятий закон в другому читанні про оздоровлення дітей, де чітко визначено, що ми — не ліжко-місця, а діти, які їдуть на відпочинок.
Міністр буде визнаний основною ганьбою українського спорту, саме призначення
Тетяна Курманова: Ви багато говорите про перезавантаження грального бізнесу. Чи можливо навести лад в цій системі?
Павло Кишкар: Гральний бізнес потребує вдосконалення своїх механізмів і контролю з боку держави. Я наполягаю на тому, що запровадження центральної системи для всіх видів грального бізнесу є необхідністю вчорашнього дня для держави, і основою всього є моніторинг і контролінг.
Я привозив свого товариша, який очолює всесвітню організацію контролю в гральному бізнесі. Він показував інструменти, які працюють у всьому світі. Чому цього не робиться в Україні, я говорити не буду, ви краще розбираєтесь. Моя державницька позиція полягає в тому, що від запровадження такої системи контролю і моніторингу в лотереї, ми отримаємо від двох до чотирьох мільярдів гривень. Від запровадження контролю гри в Інтернеті ми можемо отримати також від двох до чотирьох мільярдів гривень. І від запровадження зрозумілої системи гри в закритих приміщеннях, які часто називають казино, ми можемо отримати близько одного мільярда гривень.
Запровадження центральної системи для всіх видів грального бізнесу є необхідністю вчорашнього дня для держави
Це йдеться лише про надходження до державного бюджету, не говорячи вже про робочі місця та впорядкування. І найголовніше — ми прибираємо той бандитизм. Адже ринок зараз ділиться на дві частини: одна більш-менш легальна, і друга — контролюється банд угрупованнями. І сам отримував погрози, що вже «хватит выступать, иначе мы тебе отрежем». Та відрізайте, я вже давно нічого не боюся, але йдеться про те, що є чітка позиція, яка може не влаштовувати тільки тих людей, які зацікавлені зараз працювати в тих умовах, які існують.
Тетяна Курманова: В цьому і питання — чи можлива взагалі реформа?
Павло Кишкар: Можлива. Для цього треба бажання, а головні бенефіціари відомі — президент України і прем’єр-міністр. Це найголовніші особи, які з цього можуть отримати вигоду. Похідними бенефіціарами є спортсмени, культура, кіно, Громадське радіо, будь-які інструменти тієї ж самої інформаційної війни, які ми зажадаємо, ми можемо розвивати через кошти, отримані зрозуміло і прозоро від цієї системи. Сьогодні цей ринок лише в Інтернеті близько 24 мільярдів. Я часто показую цю довідку від міжнародних платіжних систем і від систем користування електронними грошима, всі ці гроші виводяться за кордон.
Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.
За підтримки
Цю публікацію створено за допомогою Європейського Фонду Підтримки Демократії (EED). Зміст публікації не обов'язково віддзеркалює позицію EED і є предметом виключної відповідальності автора(ів).