Український прорив: рецепти від Павла Шеремети
Учора, 18 травня, відбулася передпрезентація книжки «Прорив» екс-міністра економіки Павла Шеремети
З екс-міністром економіки Павлом Шереметою говоримо про можливість та умови українського прориву в економіці.
Сергій Стуканов: Чи вбачаєте ви доцільним після деокупації перетворювати Крим на кримськотатарську національну автономію?
Павло Шеремета: Без сумніву, так. Я мав честь прожити кінець 80 — початок 90-х років. У мене є абсолютно чітка парадигма: народ, який проживає на своїй землі, заслуговує на незалежність своєї країни. Україна так в черговий раз виборювала свою незалежність. Ми не можемо сказати меншим народам, що вони цього права не мають.
Сергій Стуканов: Давайте повернемось до книжки. Які рецепти ви пропонуєте українцям на даному етапі?
Павло Шеремета: Вчора була лише передпрезентація в Мистецькому Арсеналі на форумі. Я думаю, що нас усіх цікавлять два запитання:
- Як досягти прориву?
- Чому ми не можемо його досягти?
Економісти говорять, що нашою базою для порівняння є Румунія, а не Польща.
Ми повинні йти загальносвітовим шляхом реформ, політичної та економічної свободи, підприємництва, експорту, відкритої економіки.
Я починаю свою книгу з того, що ми повинні йти шляхом відкритої економіки. Інакше ми не зробимо ніякого економічного прориву, тому що наш ринок просто занадто маленький.
Найважливіший фактор — це подолання корупції. Якщо найбільші гроші в країні заробляються на корупції, то хто буде робити товари і послуги?
Ви рахували, що з 15 квітня по 14 травня в українців було 15 вихідних днів. Так прориви не робляться. Це є співвідповідальність за прорив.
Сергій Стуканов: Нещодавно Арсеній Яценюк казав, що уряд Гройсмана чи не найкращий за весь час в історії України.
Павло Шеремета: Я не хотів би коментувати чиїсь слова і чиїсь оцінки, але ця оцінка мене трішки здивувала, тому що я думаю, що своїм успіхом нинішній уряд завдячує попередньому уряду. Ті речі, які були зроблені щодо фінансової стабілізації, бюджету, дерегуляції, прозорості державних закупівель, — це заслуга попереднього уряду, в якому були достатньо потужні технократи-реформатори.
Сергій Стуканов: Діяльність чинного уряду в економічному плані наближає нашу країну до прориву?
Павло Шеремета: Прорив, я би сказав, — це від 6% зростання. Ми маємо 2 — 2,5%. Це не прорив.
Сергій Стуканов: Сьогодні у нас в уряді майже не залишилося технократів. Чому відійшли від цієї концепції?
Павло Шеремета: Технократи там є, але вони інші. Це, наприклад, вінницька команда. Деякі колеги запитують мене, чи варто йти в уряд. Я відповідаю: «Ні». Досвід України говорить, що керівник найбільше робить у свій перший рік.
Сергій Стуканов: На що Україні треба робити ставку?
Павло Шеремета: Я відповім на це питання метафорично словами мого друга-фінансиста, який каже: «Я руками заробляю на хліб, головою — на масло, а ідеями — на ікру». У нас немає нафти. Ми, не маючи таких ресурсів та території, які має наш північний сусід, маємо робити креативні (не обов’язково мистецькі) товари і послуги. Ці речі найкраще робляться за двох умов, які є критичними:
- Свобода. Креативним людям погано думається, коли немає свободи. Якщо немає нафти і немає свободи, нічого робити.
- Конкуренція. Не треба забезпечувати економічне зростання, функція уряду — забезпечувати конкуренцію.
Сергій Стуканов: Заборона російських соцмереж не є виявом свободи. Як ви до того ставитеся?
Павло Шеремета: Це є контраверсійне питання. Це не просто соціальні мережі, російські соціальні мережі — не просто соціальні мережі. Моє ставлення не є чорно-білим. Я прийняв рішення як споживач не реєструватися російськими соціальними мережами. Мене турбує інша річ: в той же день, коли були заборонені ці мережі, був здійснений обшук в квартирі одного з активістів однієї з достатньо гучних непарламентських опозиційних партій, ще декілька днів тому було відібране громадянство в одного з технократів, про яких ми говорили раніше. Це збіг? Я би дуже не хотів, щоб це була закономірність.
Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.
За підтримки
Цю публікацію створено за допомогою Європейського Фонду Підтримки Демократії (EED). Зміст публікації не обов'язково віддзеркалює позицію EED і є предметом виключної відповідальності автора(ів).