Умови утримання тварин у цирках, як у концатаборах, — О. Тодорчук

У студії «Громадського радіо» Олександр Тодорчук, автор ініціативи UA Animals, розповідає про заборону використовувати тварин у цирках.

Ірина Славінська: Розкажіть, що це за ініціатива?

Олександр Тодорчук: Ініціатива «UA Animals» створена для того, аби пропагувати ідею законодавчої заборони використання тварин в цирках країни. В першу чергу, має бути відмова людей від відвідування цирку, де використовують тварин. Загалом, ми плануємо звернутися до законодавців для вирішення цього питання.

Тетяна Трощинська: Наскільки я знаю, ви зареєстрували петицію з цього приводу, так?

Олександр Тодорчук: Ми, власне, з цього починали. На цьому етапі ми зіштовхнулися з певними технічними проблемами, тому що не всі бажаючі змогли підписати цю петицію. Тому ми зрозуміли, що треба іти іншим шляхом. В першу чергу, шляхом пропаганди. Ми розуміємо, що українські законодавці діють виключно, аби отримати репутаційні бонуси. Тому це питання буде вирішено в той момент, коли хтось із популярних українських політиків зрозуміє, що за це отримає певну кількість голосів.

Ірина Славінська: Щоб зрозуміти це питання, можливо, варто нагадати про статус тварин у мандрівних і стаціонарних цирках, а також у звіринцях. Скандали щодо цього виникають регулярно. У різних регіонах України постійно з’являються петиції проти приїзду того чи іншого цирку.

Олександр Тодорчук: Використання тварин у цирку — це застаріле явище. Ми не говоримо виключно про умови утримання, бо це все одно, що обговорювати умови утримання в концтаборах. Від того, що клітка збільшиться вдвічі, проблема не вирішиться.

Треба зрозуміти, що в Україні будь-яка тема, на яку ви подивитесь, закінчується корупцією і законами, зробленими таким чином, щоб у них ніхто не міг розібратись. Що стосується мандрівних цирків, їх поступово забороняють місцеві громади. Таке рішенні прийнято у Львові, Дніпрі. Щоб узаконити ці рішення вони приймаються як порушення екології. Хоча в переїзних цирках найгірші умови утримання, тварини там просто доживають свій вік.

Україна підписала міжнародну Конвенцію, за якою тварина не може бути примушення до дій, що протирічить її дикій природі. Але, повертаючись до українського законодавства, будь-хто може сказати: «А хто сказав, що у дику природу ведмедя не закладено вміння їздити на велосипеді?»

З приводу стаціонарних цирків треба зрозуміти, що жоден цирк у світі не може забезпечити гідних умов утримання тварин. По-друге, дресура завжди пов’язана з жорстокістю.

Ви, певне, знаєте, що у Києві є циркова академія, але там не можна отримати спеціальність «дресирувальник», її там немає. Дресура — це процес, який проходить за закритими дверима. Саме тому існують цілі династії дресирувальників. Наприклад, в США відмовились від використання у цирках тварин. І нещодавно з’явилось відео з відомого цирку «Ringel Brothers», здебільшого орієнтованого на слонів, як вони дресирують тварин. І після цього цирк відмовився від використання тварин, хоча для них це вже столітня історія. Єдиний спосіб привчити тварину до чогось — це страх. На цьому побудована вся дресура. Більш того, за світовою статистикою, тварини під час дресирування обмежуються до 60% у їжі.

Є такі номери, коли, наприклад, тигр катається на спині у конячки. Перше, що хоче зробити конячка — це скинути зі спини тигра, перше, що хоче зробити тигр — вчепитися у конячку. Тому підкладається спеціальний килимок з вістрями, який впивається у лапи тигра, через те він не може висувати свої кігті. Власне, за рахунок цього номер і відбувається.

Тетяна Трощинська: Якщо мандрівні цирки заборонили у великих містах, то я точно є свідком, що у провінціях і по селах вони прекрасно подорожують.

Ірина Славінська: І це можна зрозуміти, тому що доступ до розваг чим далі від центру, тим обмеженіший. Це одна з нагод для мешканців відцентрованих населених пунктів мати дозвілля.

Олександр Тодорчук: Це дуже важлива тема, тому що часто кажуть, що діти люблять цирк з тваринами. Це так само, як з маленькими населеними пунктами — у них альтернативи немає, тому вони це люблять.

Ірина Славінська: Кожного року циркова галузь традиційно отримує чимало коштів, порівняно з іншими галузями.

Олександр Тодорчук: Більш того, якщо повертатись до номерів з тваринами, то вони неприбуткові. В середньому, якщо номер приносить в рік 50 тисяч гривень цирку, то витрачається близько 200 тисяч гривень. До речі, за законодавством України у власності цирку немає тварин, вони належать дресирувальникам, але утримуються і годуються за рахунок держави.

Ірина Славінська: Яким чином сьогодні регламентована діяльність тварин у цирках? Чи є якісь норми і закони, які б убезпечували тварин від особливо жорстокого поводження з ними?

Олександр Тодорчук: По-перше, є підписані як міжнародні акти і конвенції, так і внутрішні закони. Є певні установки по утриманню тварин у цирках. Але вони не дотримаються і ніхто жодним чином за цим не слідкує.

Ірина Славінська: Що робити з дикими тваринами, яких тримають у цирках зараз?

Олександр Тодорчук: Тут варто розуміти, що тварини здебільшого належать дресирувальникам. Жоден закон не може позбавити їх права власності. Тому, якщо буде прийнятий відповідний закон, а він буде прийнятий, хіба що юристи можуть працювати по конкретним справам і доводити жорстоке поводження. Дресирувальники можуть або переїхати в іншу країну, де не діятиме закон, або продати, або передати тварин у реабілітаційний центр тварин.