Ужгород ближчий до 13 європейських столиць, ніж до Києва, а аеропорту немає, — Царук

У студії Громадського радіо директор Центру розвитку туризму Володимир Царук, який щойно повернувся із Закарпаття, а на телефонному зв’язку політичний експерт, екс-заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони України Степан Гавриш.

Дмитро Тузов: Вас вразила динаміка, з якою громадяни України отримують другий паспорт, тобто подвійне громадянство? Чи є офіційна статистика?

Володимир Царук: Немає, останніми роками ніхто цим конкретно не цікавився. Ця тема випливла зараз, але процес вже відбувся і продовжується, ми не можемо сказати, що це сталося сьогодні чи вчора. Люди, які живуть на Закарпатті, Буковині, щоб легше було їхати в Європу, працювати, спокійно отримали другий паспорт. Наш сусіди ведуть дуже лояльну політику до людей, які живуть поруч. Українці, які мають угорське чи румунське коріння легко можуть отримати другий паспорт.

Дмитро Тузов: Проблема в тому, що наші громадяни отримують друге громадянство?

Володимир Царук: Проблема в тому, чому вони це роблять. І в тому, що ми це не контролюємо. У багатьох країнах це нормальна практика мати два паспорти, але питання, як ці люди ставляться до країни, і як держава показує, що тут Україна. Я спілкувався з багатьма людьми українцями — і які мають два паспорти, і які ще не мають — вони кажуть, що вже давно у Євросоюзі, що до 1939 року вільно їздили, а після 1945 року їх цього позбавили.

Тобто вони вже давно відчувають, що Україна — це та країна, яка їм заважає жити в Євросоюзі. А Україна, на жаль, нічого не робить.

Дмитро Тузов: Якою би мала бути політика України?

Володимир Царук: Найперше — мало хто знає, що Ужгород ближче до 13 європейських столиць, ніж до Києва. У той же час Україна навіть не відкрила там аеропорт. Щоб дістатись до Ужгорода, ви маєте 14 годин проїхати потягом або ще довше машиною. Тобто ми нічого не робимо, щоб прив’язати цей регіон навіть транспортом.

Дмитро Тузов: Розвиток того ж туризму на Закарпатті може об’єднати країну?

Володимир Царук: Не тільки може, але повинен. Коли люди будуть там жити заможно, вони не шукатимуть, де заробити. Ужгород, Закарпаття — це регіон, де зарплати наймінімальніші, хоча по своєму потенціалу це клондайк. Якби там зробити нормальну інфраструктуру, туди би приїжджали іноземці, залишали гроші. Але для цього держава має вкласти свої фінанси, не з куцого місцевого бюджету.

Валентина Троян: Люди фактично отримали друге громадянство, вони заробляють в Європі, але все ж повертаються до дому. Чому?

Володимир Царук: Оселі у них досить заможні, але знову ж таки порахуйте, скільки людей виїхали. А ті, хто приїжджають — на свята, вихідні. Там є величезна проблеми з кадрами. У санаторіях, готелях — тільки люди навчаються, одразу виїжджають за кордон на вищі зарплати.

Дмитро Тузов: Наскільки серйозною є ця тема регіонального подвійного громадянства?

Степан Гавриш: Надзвичайно серйозною. Вона посилена анексією Криму, де абсолютна більшість громадян України отримали російське громадянство, з війною Росії на Донбасі, де наші громадяни отримали громадянство так званих «ЛНР», «ДНР» чи Росії. По даним експертів до 350 тисяч громадян України можуть мати громадянство Росії.

Це, звичайно, збудило етнічні меншини на Закарпатті, Буковині, які зараз не ведуть активної діяльності, мені здається, лише завдяки такому дуже сильному тренду державного патріотизму. Але попри це, щонайменше 94 тисячі закарпатців отримали паспорти Угорщини. І Угорщина, і Румунія, і Польща роблять все для того, щоб заохотити ці етнічні меншини на території України. Фактично ми знаходимось у певній облозі. І відповідь української влади забороною на подвійне громадянство, мені здається, є тільки холостим пострілом у повітря. Це тільки вдосконалює політику сусідніх країн, щоби заохочувати українців у суспільне життя своїх країн.