Від чуток про «Правий сектор» до суду: як відбувалася декомунізація на Донеччині?

Гість ефіру – редактор інформаційних продуктів руху «Сильні громади» Павло Островський. На зв’язку зі студією – журналістка центру «Дій, Краматорськ» Марина Романцова.

Наталя Соколенко: Ви з Дружківки Донецької області. Що там говорили про декомунізацію? Як реагувала влада, колишні комуністи?

Павло Островський: В Дружківці була дуже смішна ситуація, коли набув чинності закон про декомунізацію, оскільки в комісію про декомунізації включили колишню голову Комуністичної партії в Дружківці. Було багато розмов, що ці назви не приживуться, що це дурне витрачання грошей, що доведеться змінювати купу документів. Але все це здебільшого міфи, оскільки не треба бігти в паспортний стіл міняти документи, якщо змінюється назва вулиці. Але можна піти і добровільно поміняти адресу. Це абсолютно добровільно. На мою думку, декомунізація важлива. Коли люди коментують тему декомунізації, часто говорять, що краще б сміття на вулицях поприбирали, але комуністичні назви, тоталітарні пам’ятники – таке ж сміття. Всі ці пам’ятники леніним, косіорам – це смислове сміття.

Наталя Соколенко: Чи були спроби захистити пам’ятники Леніну, Артему?

Павло Островський: В Слов’янську пам’ятник Артему знесли без пригод. Є ще великий пам’ятник Артему в Святогірську, але з його демонтажем значно складніша історія, бо він величезний, також він охороняється законом як пам’ятка архітектури. Вона виконана в стилі кубізму скульптором Кавалерідзе, тому тривають дискусії. Моя думка, що варто дотримуватися законодавства про декомунізацію, цей пам’ятник також підпадає під демонтаж. Як його звідти забрати, дуже складне технічно питання.

Ті мери, які розповсюджували чутки про знесення пам’ятників Леніну, потім самі підписували розпорядження, щоб знести пам’ятник

Пам’ятники захищали у 2014 році, як тільки Янукович втік. Місцеві еліти одразу стали провокувати дискусію про те, що їде «Правий сектор» скидати пам’ятники Леніну. «Правий сектор» так і не доїхав в ті міста. Ті мери, які розповсюджували чутки про знесення пам’ятників Леніну, самі голосували за те, щоб знести пам’ятник Леніну, підписували розпорядження.

Наталя Соколенко: В Краматорську намагалися через суд зупинити декомунізацію. Розкажіть цю історію.

Марина Романцова: В 2015 году Краматорск, как и все города, включился в процесс деккомунизации. В 2016 году, когда город все переименовал, был готов менять таблички, появился некий «патриот», который сказал, что улицы Гампера не должно быть. На общественном совете он заявил, что пойдет в суд. Мы узнали, что этот человек действительно пошел в суд по отмене переименования нескольких улиц. Мотивов я до сих пор не могу понять. Так как улиц было более 150, они были разбиты на несколько частей. Улица Гампера попала в самый большой список, где оказалось 92 улицы. Под риском оказалась улица Ленина и Социалистическая. Наш центр получил консультации. Мы пошли в суд третьим лицом и выиграли суд в первой инстанции. Человек не успокоился, но апелляция тоже была выиграна.

Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.