Від ідеї залучити до відповідальності України за катастрофу МН 17 відмовилися остаточно, - Андрій Гук
Сьогодні четверті роковини катастрофи малазійського Boing MH17, збитого російською ракетою в небі над непідконтрольною територією України
Проміжні підсумки розслідування в нашій студії підведе експерт з міжнародного авіаційного права Андрій Гук.
Григорій Пирлік: Посол Австралії Питер Теш в Росії заявив: «Мы надеемся запустить диалог с Россией, чтобы добиться справедливости». Чи є, на вашу думку, реальна надія у світової спільноти залучити Росію до реального розслідування?
Андрій Гук: Насправді, ми бачимо трішки російський футбол у тому сенсі, адже Росія постійно заявляє, що її не пускають до розслідування, не беруть до уваги її якісь матеріали і інформацію. З іншої сторони, ми бачимо спільну розслідувальну групу, яка заявляє, що навпаки все враховано, і в Росії були і є всі можливості надати інформацію, яку вони хочуть. Тому говорити, що Росію можна залучити до будь-чого, що стосується цього розслідування, або судового переслідування винних осіб, дуже малоймовірно.
Але саме розслідування відбувається і воно закінчиться з участі Росії чи без неї. Інше питання – це судове переслідування, яке передбачає наявність осіб підозрюваних. Очевидно, що це будуть громадяни Російської Федерації, причому як військові, так і цивільні службовці. Дуже малоймовірно, що Росія когось видасть суду. Але ми бачимо, що передбачена можливість заочного засудження, і це в кінцевому рахунку призведе до того, що обвинувальні вироки будуть. Ми бачимо, що намагаються знайти винних найвищої ланки, не даремно була заява, що шукають саме те, як віддавалися команди, як БУК покинув розташування військової частини, як він обліковувався. Найцікавіше, що доведено, що він туди повернувся. Відповідно, мають бути конкретні військові, які за це відповідальні.
Врешті це буде означати, що офіційні особи РФ є причетними до терористичного акту, а це дуже серйозно для країни. Ми можемо точно стверджувати, що відповідальність настане, але який буде механізм цієї відповідальності і її розмір, сказати важко. І чи визнає Росія свою провину, принаймні, при тій владі, яка зараз є, ми говорити зараз не можемо.
Проте ми бачимо певну єдність міжнародної спільноти, після результатів розслідувань ми бачимо спільну заяву міністрів країн G7, де чітко заявлено, що йдеться саме про Росію. Не про якихось повстанців чи сепаратистів, не про, тим більше, українських військових, йдеться чітко про російську державу, яка має відповідати за цю страшну трагедію.
Ми можемо точно стверджувати, що відповідальність настане, але який буде механізм цієї відповідальності і її розмір, сказати важко
Григорій Пирлік: Якщо дивитися оком пересічного громадянина, то незалежна група Bilingket у своїх заявах випереджає офіційне слідство. Наприклад, про Олега Іваннікова сказала саме Bilingket. Чому так відбувається, що незалежні розслідувачі попереду?
Андрій Гук: Такі розслідувачі можуть завдати скоріше шкоди, ніж користі такими своїми публікаціями. Тому що є таємниця слідства. Якщо оголошуються такі прізвища, то ми знаємо, що відбувається з людьми в тій же самій Російській Федерації. Офіційне слідство не може собі дозволити публікувати такі деталі. Те, що вони публікують, направлене на новий збір доказів. Та порція інформації, яка видана офіційними слідчими, пов’язана з тим, щоб знайти по маршруту ще додаткових свідків. А розслідувачі публікують прізвища, і мені це нагадує список мішеней. Яка від цього користь? Ці добрі мотиви можуть зіграти на зле. Я б далі не публікував ці списки. Ми маємо інформацію, що є список з понад сто людей, які причетні до збиття літака. Якщо і далі розслідувачі будуть публікувати їхні прізвища, це може зашкодити.
Григорій Пирлік: Інша ситуація – намагання родичів притягнути до відповідальності винних. Ми знаємо і про позови щодо Гіркіна, колишнього ватажка бойовиків «ДНР», офіцера ГРУ Росії, і до України за те, що вона не повідомила про небезпеку, що не контролює цей повітряний простір. Чи можна казати станом на зараз, що остаточно визнано, що Україна за цей епізод притягувати не треба?
Андрій Гук: На мою думку, так, про це можна говорити досить категорично. Щодо повітряного простору, якщо взяти конфлікт у Сирії, буквально недавно на добу закривали повітряний простір, коли були відомі бомбардування, а взагалі повітряний простір на Сирією для цивільних літаків відкритий. Міжнародна практика така, що повітряний простір на висоті 10 тисяч метрів і вище відкритий для цивільних літаків навіть над територією військового конфлікту, і жодну країну не можна примусити закривати його. Але, звичайно, після MH 17 були рекомендації для світової спільноти враховувати ці ризики більш уважно і розглядати можливість закриття повітряного простору.
Конкретно в цій ситуації простір був обмежений. А рядом є ростовська зона польотної інформації, де перед цією катастрофою також було прийняте рішення обмежити повітряний простір у зв’язку з цим конфліктом. Тобто вона не закрила свою польотну зону, лише обмежила, а про Україну заявляє, що вона мала закрити. Хоча обставини одні і ті самі.
Тому Україна однозначно, на мою думку як юриста, не може бути притягнена до відповідальності. Ті позови, які ми бачили, були одиничними.
Міжнародна практика така, що повітряний простір на висоті 10 тисяч метрів і вище відкритий для цивільних літаків навіть над територією військового конфлікту, і жодну країну не можна примусити закривати його
Григорій Пирлік: Чи чекаєте ви найближчим часом нових звітів від слідчої комісії?
Андрій Гук: Перед цією черговою річницею прозвучала заява міністрів зовнішніх справ G7, і це означає, що починається активна і серйозна робота з цією справою на політичній міжнародній арені. Тобто справа переходить на стадію, коли проводиться тиск на Російську Федерацію. Важливою є заява з австралійської та голландської сторони. Тому ми можемо спрогнозувати, який буде шалений тиск, коли почнуться вироки. І це дуже важливо.
Щодо слідства, то після останньої їхньої заяви – інформація про маршрут і 53-тю бригаду – буде щось прогресуюче найближчим часом, в сенсі конкретних підозрюваних. Ми бачимо, що підписана угода, в тому числі щодо судового переслідування, тобто Україна взяла на себе певні зобов’язання. Це стосується передачі певних підозрюваних під суд у Голландії. Тут Міністерство юстиції не дрімає, крім політичних заяв відбуваються всі юридичні дії, які потрібні для кінцевого результату.
Можливо, ми навіть побачимо зміну влади в РФ, коли це все закінчиться
Григорій Пирлік: З огляду на те, як просувається розслідування, скільки часу може знадобитися для апеляції? Коли вже це питання остаточно можна буде вважати закритим?
Андрій Гук: Можливо, ми навіть побачимо зміну влади в РФ, коли це все закінчиться. Дуже важко прогнозувати, коли це все закінчиться, але точно можна сказати, що не можна закинути слідчим, що вони затягують процес, навпаки, вони намагаються зібрати таку доказову базу, щоб не було спірних тлумачень. На жаль, така велика катастрофа в таких складних умовах швидко не може бути розслідувана.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.