«Громадське радіо»
Лариса Денисенко: «Громадське радіо» отримало додаткові частоти. Це не ліцензія, це доступ до мовлення. В чому різниця?
Олександр Бузюк: Завдяки сприянню Міністерства інформаційної політики ми маємо можливість додаткового мовлення.
Телерадіоорганізації можуть отримувати мовлення згідно з ліцензіями, які розподіляють на конкурсах, або згідно з тимчасовими дозволами.
Ми маємо 5 тимчасових дозволів в Краматорську, Красноармійську, Широкому, Волновасі й Старобільську. Згідно з ліценцією ми мовимо в Києві, Волновасі, Зоринівці, Біловодську і Білолуцьку. Також ми отримали ліцензії на мовлення в Дніпропетровську і Шполі. Крім того, ми маємо супутникову ліцензію.
Тестове тимчасове мовлення з’явилося в Авдііївці, Пісках, Водяному, Опитному — 95,7 FM, Красногорівці, Мар’їнці та Петрівському районі Донецька — 95,3 FM, а також біля Новотошківського — 90 FM.
Ірина Славінська: У кінці травня Донецька філія НТКУ має долучитися до проекту з власним контентом. Як буде ділитися ефірний час?
Тетяна Попова: Я подіваюсь, що на початку травня Донецька філія НТКУ зможе запустити свою радіостанцію, де також буде час для «Громадського радіо», особливо, для програми «Київ-Донбас».
Лариса Денисенко: Як можна буде відмоніторити сигнал і переконатися в тому, що мовленню нічого не перешкоджає?
Тетяна Попова: Єдиний варіант — перевіряти це через соціальні мережі й проводити дистанційні опитування серед населення, тому що офіційних досліджень медіа сфери там не існує.
Ірина Славінська: А крім радіо і телебачення на окупованих територія продовжує працювати інтернет. Якісь сайти блокують?
Тетяна Попова: 40 сайтів блокується в Донецькій області й 139 — в Луганській області. Таке блокування нагадує радянські часи, але зараз неможливо ставати на шляху у інформації, адже всі зацікавлені все одно знайдуть доступ до необхідного контенту.
Ірина Славінська: Нам приходять фідбеки від українських військових і волонтерів. Загалом ця аудиторія не дуже регулярно і рівномірно надає оцінку тому, що ми робимо. Що ми знаємо про інших слухачів?
Тетяна Попова: Наша цільова аудиторія — жителі окупованих територій. Є відомий постулат про те, що вплив на 10% референтної групи дорівнює впливу на всю аудиторію через деякий час.
Отже наше завдання полягає в тому, щоб впливати на цю аудиторію.
Олександр Бузюк: Ми вдячні Міністерству інформаційної політики і Нацраді, яка нам виділяє частоти. Хоча, скажу відверто, отримати частоти дуже важко, особливо там де хотілося б. Де може отримати частоти «Громадське радіо»? В УКХ-діапазоні. Там єдиними нашими конкурентами є протестантські радіостанції, або газета «Все про бухгалтерський облік».
Я переконаний, що такі незалежні мовники, як «Громадське радіо» — лакмусовий папірець, подивившись на який стає зрозуміло, чи бажає влада України мати незалежні ЗМІ.
Ірина Славінська: Участь в конкурсі — це не безкоштовне задоволення і коли розподіл частот відбувається не зовсім так, як обіцяє дорожня карта, існує ризик втратити кошти, правильно?
Олександр Бузюк: За участь в конкурсі ми маємо платити ліцензійний збір, скажімо, 10% від заявленої вартості. Наприклад, мовлення в Олександріє коштує приблизно 17, 5 тис. гривень, за участь у конкурсі ми платимо 1750 гривень, а решту доплачуємо в разі виграшу.
Ірина Славінська: Наша колега Ірина Соломко у своєму дописі в блозі пов’язує закономірності роздачі частот з темою викликів для свободи слова. Як би ви це прокоментували?
Тетяна Попова: Я думаю, що великі кошти на участь у конкурсі — єдина загроза для неотримання вами ліцензії. Владна верхівка розуміє важливість відкритої і чесної журналістики. Окремим чинником для отримання частот є великі витрати для мовників.
На наших захоплених передавачах у Донецьку наразі мовить 15 телеканалів. Ми маємо забезпечити таке ж різноманіття.
Лариса Денисенко: Що ми протиставляємо цим 15-ти донецьким каналам?
Тетяна Попова: В нас мовить з Волновахи «1+1», «5 канал» і «ТРК Україна», раніше мовив «Еспресо.TV», але вони не можуть платити такі гроші за потужний передавач. Також 5 телеканалів мовить у цифровому передачі.
З Красноармійська мовить «ТРК Донбас», «УТ-1», «ДоТБ» і ще близько 10 непотужних передавачів.