«Вирок» так званого трибуналу ОРДЛО лежить в площині піару, а не права, - правозахисники

Обговорюємо  цю тему з правозахисниками та юристами-міжнародниками. У студії Наталія Гриценко, дослідниця Східноукраїнського центру громадських ініціатив, Володимир Щербаченко, член Ради Коаліції «Справедливість заради миру на Донбасі», телефоном – правозахисниця Олександра Матвійчук.

Лариса Денисенко: Поговоримо про це не з точки зору права (не думаю, що варто навіть про це говорити), а загалом: що це за явище, як до нього варто ставитися?

Наталія Гриценко: Новина більше позиціонувалася як те, що так звані «ДНР» і «ЛНР» створили «український народний трибунал», цей трибунал визнав винним нашого президента Петра Порошенка та ряд інших людей, які “відповідальні за воєнні злочини на Донбасі”.

Як на мене, це виглядає як ще один метод інформаційної війни, тому що заголовки доволі гучні, а найбільше мене дивує сама назва: «український народний трибунал». Наскільки я зрозуміла, вони позиціонують це з того боку, що українці мають право судити українців за воєнні злочини. Але якщо виходити з такої логіки, чому такий народний трибунал не було створено в Києві, у Львові, в Одесі, Харкові – тут так само живуть українці. Більше того, «український народний трибунал» – це якесь абсолютно нове явище, якого не існує ні згідно законодавства, ні згідно усталених практик. Це щось абсолютно уявне й незрозуміло, як воно має діяти.

Більше того, вони направили позов до МКС – це з одного джерела, яке я дивилася. Це виглядає дуже дивно. Цей позов не просто говорить про те, що були порушення, а ще й про те, що вони вимагають довічного позбавлення волі. Взагалі процедура звернення до Міжнародного кримінального суду не передбачає такого порядку. Міжнародний кримінальний суд сам ініціює попереднє розслідування. Через те, що Україна визнала компетенцію МКС на ті події, які були вчинені на територіях так званих «ДНР» і «ЛНР» після лютого 2014 року, Офіс прокурора проводить зараз дослідження щодо того, чи достатньо фактів для того, щоб підняти це провадження в МКС, чи дійсно це були воєнні злочини, злочини проти людяності. Але МКС не приймає позови. Він приймає інформацію та матеріали від організацій, він може взяти їх до уваги, але позови чи вимагання позбавити когось волі на довічний термін – це нонсенс. Очевидно, вони не усвідомлюють того, що роблять. Більше того, були якісь спекуляції на темі того, що вони направили це в Суд справедливості. Це теж виглядає дуже дивно. Якщо в МКС є концепція індивідуальної відповідальності, то в Суді справедливості такої концепції немає.

Лариса Денисенко: Із нами на зв’язку Олександра Матвійчук. Прокоментуйте загалом цю подію.

Олександра Матвійчук: Логіка цієї акції не в праві. Це піар-дія, захід, який широко використовується в рамках пропаганди, засилля якої є на окупованих територіях. Саме тому тут з’явився МКС, бо він на слуху; звучать слова і словосполучення «трибунал», «суд над режимом Порошенка». Це треба розглядати в цьому контексті, а не з точки зору права.

Лариса Денисенко: Як ви вважаєте, про що це має просигналізувати людям, зокрема які живуть на тимчасово окупованій території, як вони можуть сприймати це явище та на що варто звернути увагу?

Олександра Матвійчук: Треба розуміти, що люди на окупованій території живуть в своєрідному інформаційному вакуумі. Що більше часу окупації проходить, то більш вони піддатливі на пропаганду та викривлену зміну свідомості та бачення світу.

Я би краще говорила, про що для нас свідчить цей факт, як для людей, які проживають на підконтрольній українській державі та органам державної влади України території. Одним із важливих елементів перехідного правосуддя мають бути інституції, які встановлюють правду про те, що відбулось. Це не тільки юридичні інстанції, суди, але й комісії правди, де звучать голоси жертв із обох боків, які допомагають не просто відновити історичну канву, але й мають бути важливим кроком для примирення. Якщо ми не будемо цього робити, такі так звані «народні трибунали» на територіях ОРДЛО будуть мати місце.

Лариса Денисенко: Можна назвати цю акцію, яку ми обговорюємо, певною мірою адвокацією «влад» на окупованих територіях?

Олександра Матвійчук: Я і починала з того, що це не правовий акт, а піар-акція. Режим ОРДЛО потребує легітимації. Банальна відписка з Офісу прокурора, що документи надійшли, якщо вони її отримають, буде приводом посилатися на це, щоб намагатися якось легітимізувати  свій квазі-режим в очах окупованого населення, яке там проживає.

Володимир Щербаченко: Я як людина з Донбасу скажу, що земляки мене розчарували. Вирок якийсь занадто м’який винесли. Треба було в дусі «ДНР»: посадити Порошенка на підвал, четвертувати чи щось подібне. Тоді б це було абсолютно в дусі тієї «системи правосуддя» чи тієї системи «влади», яка там функціонує, хоча, звичайно, це жарт.

Я абсолютно погоджуюся, що це піар-акція. Можливо, ще можна подивитися на це як на спробу перехопити ініціативу – не в правовому полі, а в полі інформаційної війни.

Слухайте повну версію розмови в доданому звуковому файлі.