Я не получил никакой поддержки от государства, — первый политзаключенный РФ

5 Мая 2014 года Юрий приехали в Россию со своим другом, они занимались куплей-продажей электротоваров. А уже 6 мая к ним в отель пришли сотрудники ФСБ, забрали в райотдел, спрашивали какое парни имеют отношение к Майдану или майским событиям в Одессе.

Далее, им предложили выступить на российском телевидении с признаниями, что они террористы и приехали каяться.

В студии работают ведущие Григорий Пырлик и Ирина Ромалийская.

Ирина Ромалийская: В чем вас обвиняли? И как из вас выбивали признания?

Юрий Яценко: В перші дні, коли ФСБ дізналася, що я був на Майдані, до мене прийшов працівник ФСБ, який сказав, що єдина можливість залишитись живим, це співпраця, яка полягала в тому, що я мав по телекамерах розповідати, що я український диверсант, і, я замість того, щоб виконувати українські накази звернувся в ФСБ по допомогу. Взамін вони пропонували гроші та російське громадянство.

Коли я відмовився, вони застосовували методи психологічного та фізичного тиску. Не давали їсти, не давали спати, погрожували, що вколять якусь вакцину на кшталт сироватки правди, під якою я підпишу будь яку явку з повинною. Погрожували, що підкинуть наркотики, регулярно били, не давали можливості з’єднатися із зовнішнім світом, я не мав права на адвоката.

Один вид катувань був особливо жорстоким, коли 22 травня мене вивезли спецназівці з спец закладу для іноземців, в якому я знаходився, одягнули мішок на голову, посадили в машину, почали бити в голову, в живіт, в пах, погрожували, ображали.

В решті решт, ми приїхали у ФСБ у Курській області, де мені пропонували співпрацювати, говорили, що владу в Україні захопили американці.

Григорий Пырлик: Вам пришлось перерезать себе вены, чтобы привлечь внимание. Помогло ли это?

Юрий Яценко: Саме в той день мене допитували про склад сім’ї, про моїх друзів, понаходили патріотичні пости моїх друзів у Facebook, запитували, чому вони таке постять. Знову говорили, що в мене немає вибору та пропонували співпрацю.

Я відмовився, хоч і знав, що будуть катування. Розуміючи це, я попросився в туалет, там я розбив собі голову, щоб залишити сліди на тілі, аби мене помітили.

Вони мені знов одягнули мішок на голову, посадили в мікроавтобус, вивезли в ліс, викинули з машини, почали бити ногами в пах, живіт, потім підвісили за наручники, декілька годин били та душили, імітували розстріл, лякали, що віддадуть Кадирову, вимагаючи співпрацювати.

Тут я зрозумів, що таких катувань витримати неможливо. На наступний день я вирішив довести тіло до такого стану, щоб не можна було катувати через крововтрати. І я порізав собі вени і живіт. Вони запанікували і далі мені подзвонити рідним, тому що я став напроти камери відеоспостереження, а крововтрата була велика, адже кров з вени била фонтаном.

Григорий Пырлик: Вам оказали медицинскую помощь?

Юрий Яценко: Мене завезли в лікарню, зашивали без наркоза, але зашили тільки шкіру, а не вени, від чого я ще не міг 3 місяці працювати рукою, яка опухла.

В подальшому, коли відкривались двері камери, я прикладав лезо бритви до шиї, таким чином вони не підходили до мене.

Ирина Ромалийская: Как вы думаете, почему вас освободили?

Юрий Яценко: Спочатку на мене завели адміністративну справу, через три місяці — кримінальну справу по статті контрабанда вибухівки, а саме мисливського пороху, але вони допустили грубу помилку, тому що по кримінальному кодексу РФ за мисливський порох не порушують кримінальних справ.

В подальшому цю статтю за відсутності доказів закрили, та відкрили іншу справу по зберіганню вибухівки, за яку мене засудили на 9 місяців. Я вважаю, що це була дуже вдала робота адвокатів.

Ирина Ромалийская: На примере остальных мы тоже видим блестящую работу адвокатов, но это не помогает.

Юрий Яценко: Кожна справа індивідуальна, мене випустили через вдалу роботу громадських активістів, моїх адвокатів та через мою правильну позицію в місцях позбавлення волі.

С нами на скайп связи Мария Томак, координатор компании «Let My People Go».

Ирина Ромалийская: Почему освободили Яценко?

Мария Томак: Ця справа не була аж такою принциповою для влади РФ, історія Юрія сталася на хвилі істерії на російському телебаченні. Це була локальна історія. На певному рівні судді не захотіли брати а себе відповідальність за таку відверто сфабриковану справу.
Також цій справі було надано публічність, і це також зіграло свою роль на ряду з професійної роботою адвокатів.

Ирина Ромалийская: Как сложилась ваша  жизнь после освобождения?

Юрий Яценко: Я собі поставив за мету звільняти інших політв’язнів та розповідати про свою справу широкому колу осіб. Я закликаю, щоб нардепи активно підтримували наших політв’язнів.

Ирина Ромалийская: Помогло ли вам как-то государство в финансовом, медицинском или моральном плане?

Юрий Яценко: Я не отримував жодної підтримки від держави. Я звернувся до Матіоса в прямому ефірі з повідомленням про злочин проти мене, і ГПУ порушила кримінальну справу проти тих працівників правоохоронних та судових органів РФ, які порушували мої права і катували мене.