Я вже півтора року не спілкувався з Портновим, — Володимир Пилипенко
Если власть оступится, в партии всегда готовы подсказать верное решение, считает один из руководителей партии «Відродження»
Первый заместитель главы партии «Відродження» Владимир Пилипенко рассказывает о позиции этой партии к сегодняшней политической ситуации, выборах и административном ресурсе, его голосовании за диктаторские законы 16 января 2014 года, а также о своих отношениях с представителями режима Виктора Януковича.
Владимир Пилипенко: Партія «Відродження» знаходиться в конструктивній опозиції. Є опозиція, яка просто не пропонує нічого, ми ж вважаємо себе тою політичною силою, яка, бачачи певні неправильны кроки влади, пропонує шляхи для вирішення цих проблем.
Не можна сказати, що ці вибори пройшли повністю демократично. Ми набрали 5,5% по всій Україні, це близько мільйона виборців, які віддали за нас голоси. Від Одеси до Дніпропетровська, навіть від Закарпаття прослідковувалась така тенденція, що коли у виборчих комісіях керівні посади займали представники Блоку Петра Порошенка та «Опозиційного блоку», дивним чином кандидатів від партії «Відродження» не реєстрували, як це було в Закарпатській чи Одеській області, або реєстрували як у Дніпропетровську партії – клони, як «Партія відродження України». Першою особою у списку йде однофамілець директора Нікопольского заводу феросплавів – Куцин. І цю партію реєструють, а нашій відмовляють в реєстрації.
Татьяна Трощинская: Вспоминая события двухгодичной давности. Почему вы проголосовали за диктаторские законы 16 января 2014 года?
Владимир Пилипенко: В пакеті цих законів був поставлений мій законопроект, який я розробляв декілька місяців, з приводу фіксації порушень правил дорожнього руху. І цей законопроект, фактично, поставили для того, аби прикрити закон, який вносив Колесніченко ще з кимось. За свій закон безперечно я голосував. А за інші закони – в пакеті. Я вважаю, що мій законопроект — правильний законопроект. Парламент цього скликання прийняв фактично те, що я тоді вносив.
З Андрієм Портновим я вже півтора роки не спілкуюсь. Ще з того часу, як Росія напала на Україну, я вийшов на трибуну Верховної Ради і заявив про те, що це агресія. Ми опинилися по різні боки лінії фронту. Я свій вибір зробив, і за нього не жалію.