Як перетворити постіндустріальний Краматорськ на сучасне місто?

Студенти школи урбаністики презентуватимуть свої проекти 19 травня на території Музею Івана Гончара

Ведучi

Лариса Денисенко,

Ірина Славінська

Гостi

Владислав Тимінський,

Богдан Капаціла

Як перетворити постіндустріальний Краматорськ на сучасне місто?
https://static.hromadske.radio/2016/05/hr_kyivdonbass-16-05-16_timinskij_kapatsila.mp3
https://static.hromadske.radio/2016/05/hr_kyivdonbass-16-05-16_timinskij_kapatsila.mp3
Як перетворити постіндустріальний Краматорськ на сучасне місто?
0:00
/
0:00

Координатор школи CANactions Богдан Капаціла та директор її освітньої програми Владислав Тимінський розповідають, як студенти досліджували Каматорськ та що показали їхні розвідки.

Лариса Денисенко: Уже есть проекты, с которыми можно поделиться с нашими слушателями?

Владислав Тимінський: У нас была образовательная программа. При чем, первая в Украине, которая занимается темой развития городов. На фестивале CANactions, который пройдет в Киеве с 19 по 21 мая, мы расскажем об итогах первого года нашего курса.

За это время мы успели поработать над двумя городами. Первый — это Ивано-Франковск, а второй — Краматорск. Почему выбрали эти города? С самого начала запуска программы мы для себя определили, что одна из целей — проработать основные типологии городов. В наследие от Советского Союза у нас остались не только города с их текущем состоянием, но и данные о них, которые изменились с 1991 года. В этом смысле Краматорск был избран еще год назад как тема нашей студии — курс в 3,5 месяцев, который мы проводим с иностранными преподавателями.

Если мы говорим о индустриальных городах, то Краматорск является одним из самых интересных кейсов. Сейчас это новый региональный центр. С другой стороны, это пограничная зона.

Ірина Славінська: Это также город, который имеет собственный военный опыт.

Владислав Тимінський: Все проблемы, с которыми сталкивается город, мы определили, как вызовы.

Богдан Капаціла: Якщо говорити про містоутворюючу складову війни, то нові фасади оновлені через те, щ обули зруйновані. У нас уже сформовані дві стратегії просторового розвитку. Ми їх будемо презентувати на фестивалі. В них говориться не про масштабні проблеми, а про довгострокову перспективу, про те, як перейти до неї з малих кроків.

Лариса Денисенко: Які це маленькі кроки?

Богдан Капаціла: Мається на увазі робота з людьми. Ми досліджували місто в чотирьох «фокусах». Одним з них були культура і суспільство. Було зрозуміло, що місто було створене для того, щоб ходити на роботу. Громадське життя не передбачалося. Один з проектів передбачає насичення цієї прогалини.

Люди намагаються активізовуватись, але немає розуміння, в яку сторону рухатися.

Ірина Славінська: Які конкретні кроки треба зробити для того, щоб місто почало змінюватися?

Богдан Капацила: На жаль, універсального рецепту немає. Ми підготували набір напрямків, куди можна рухатися. Це активізація культурної сфери життя. Також ми помітили, що є соціальна активність. Громадянам необхідний майданчик для комунікацій. Потрібен більш налагоджений діалог з головним підприємством міста, де працює 10 тисяч людей, а його топ-менеджмент присутній у міськраді. Набагато краще про це розкажуть студенти.

Лариса Денисенко: Були студенти, які не вперше поїхали до Краматорська?

Богдан Капаціла: У нас є студенти родом з регіону, але з самого Краматорська немає. Один з студентів бував у місті. Дослідження міста ми розпочали, будучи в Києві, шукаючи інформацію в Інтернеті, літературу в бібліотеках.

Коли ми приїхали, то було повне розчарування в тій інформації, яку ми знайшли. Виявилось, що це велика кількість кліше.

Лариса Денисенко: Які кліше ви назбирали в Інтернеті?

Владислав Тимінський: Ключевым элементом программы является филд-трип — полевое исследование, которое мы проводим в городе. Это то, что сильно отличает нас от классического университетского образования. Для нас важно, чтобы наши студенты обладали навыками работы с данными, которые они могут собрать дистанционно, и с другой стороны, сопоставить их с теми, которые они обязаны собрать в городе. Иногда это две очень разные реальности.

В Иван-Франковске есть очень серьезные проблемы, связанные с феноменом «заробітчан» — людей, которые работают за границей и вкладывают деньги в недвижимость, которая уродует город. Поездка в Краматорск открыла много вызовов. Жители Краматорска активны, хотят брать инициативу изменения города в свои руки: «Да, мы понимаем, что сейчас к нам есть интерес международных доноров, но в какой-то момент это закончится. Что мы будем делать после этого?»

С использованием данных, полученных во время встреч с мэром, сотрудниками предприятий, мы разрабатывали стратегии.

Лариса Денисенко: Что важно изменить, помимо возможностей досуга?

Владислав Тимінський: Мы пытались найти позитив и потенциал, а не проблемы и критические моменты. Краматорск — это типичный соцгород. Мы были восхищены структурой. Это потенциал, который был недооценен.

Богдан Капаціла: Те, що це місто машинобудівників, — теж в певній мірі було руйнуванням кліше. Ми їдемо в донецький регіон, посередині міста шахти, терикони. Приїжджаємо — бачимо зелене місто-сад. Але немає альтернативи. Якщо я не хочу займатися технічним напрямком, то не маю, де навчатися, що робити. Хоча Краматорськ мав тісні зв’язки з іншими містами. Багато з них було втрачено.

Ірина Славінська: Как не быть пришельцем в небольшом украинском городе?

Лариса Денисенко: Какие местные легенды можно развивать и строить на них более глобальные идеи?

Владислав Тимінський: Название одного из продуктов, который мы произвели в рамках студии, — «Записки из Краматорска. 4 мифа». Мы поняли, что изначально город основывался на мифах: преобладания индустриального над всем остальным, преобладания мифа о здоровом человеке.

Богдан Капаціла: Найбільша проблема в тому, що хоч зараз немає міфу, на нього чекають, чекають вказівку, що робити далі.

Підприємство — четверта чи навіть третя частина міста, яке відрізає річку, але й живить це місто, бо там працюють люди.

Місто цікаве й з історичної точки зору. Там відчуваються експерименти конструктивізму. Навколишні невеликі поселення мають свою культуру. Слов’янськ знаний своєю керамікою. Глиняну джезву з горнятками тут можна купити за 45 гривень, а в Івано-Франківську — продати за 300.

У Краматорську є успішна IT-компанія, побудована на міфі лідерства. У керівного складу є значки типу «отличники производства». Секретарка принесла нам чай в чепчику і фартушку. Разом з тим компанія прогресивна.

Лариса Денисенко: Де можна ознайомитися з результатами?

Владислав Тимінський: Всех приглашаю на фестиваль CANactions с 19 по 21 мая. Вас ждет отдельный павильон школы CANactions на территории Музея Гончара. Презентация результатов Студии-2 будет 19 мая в 19.00. Студенты расскажут о результатах по Краматорску.