Як правильно спілкуватися з людьми з інтелектуальними порушеннями?

Гість ефіру — директор громадської організації «Права людини» Віталій Дроботун.

Наталя Соколенко: Що таке інтелектуальні порушення?

Віталій Дроботун: Визначається рівень IQ людини. Якщо він менший за 70%, у неї є певні порушення. В Україні на обліку в медичних закладах перебуває понад мільйон 300 тисяч осіб з психічними розладами та порушеннями, але це не означає, що вони мають інвалідність. Інвалідність мають близько 20% з них, тобто 260 тисяч. Це може бути аутичне порушення, хвороба Паркінсона, ДЦП різної форми. Це може бути також множинна інвалідність. В Україні є бачення того, що людина на візку — це явна форма інвалідності. Людина, яка користується візком, теж може мати якісь інтелектуальні порушення. Психічні порушення можуть мати періодичний характер. Можливо, певний час людина має ускладнення, а з часом, приймаючи ліки, воно зникає. Тобто людина з психічними порушеннями не обов’язково має інтелектуальні порушення. Тут є різні нюанси.

Наталя Соколенко: Не завжди зрозуміло, що перед нами людина з інтелектуальними порушеннями.

Віталій Дроботун: Універсальних методів розпізнавання людини з інтелектуальними порушеннями немає. Вислови людей з інтелектуальними порушеннями можуть ображати інших. Такі складні ситуації виникають. Люди з інтелектуальними порушеннями можуть піддаватися насильству з боку інших своїх ровесників, оскільки вони не розуміють, що це людина з інвалідністю.

Як можна розрізнити? Коли відбувається спілкування, можна зрозуміти, які речі людина сприймає, а які не сприймає, оскільки люди з інтелектуальними порушеннями не мислять абстрактно, їм складно говорити про минуле, їм легше говорити про теперішнє. Їм складно відповідати на питання, що починаються з «коли», «чому» і «як», легше відповідати на питання, які починаються на «хто», «що» і «де». Зрозуміти, чи це людина з інтелектуальними порушеннями, ми можемо під час спілкування. Вчора я був у магазині і бачив доволі замкнену людину, було видно, що вона боїться, вона відходить та підходить. Коли починаєш до неї звертатися, вона не сприймає. Я розумію, що тут є певні порушення.

Наталя Соколенко: Як спілкуватися з такою людиною?

Віталій Дроботун: Якщо ми говоримо про спілкування, коли людина потрапляє в поліцію або в якийсь державний орган, то воно має відбуватися за присутності меншої кількості людей. Коли ми чітко знаємо, що це людина з інвалідністю, що вона має інтелектуальні порушення, ми можемо запросити її опікуна або родича, близьку людину з родини, яка знає тонкощі, бо кожна людина має свої особливості.

Краще усунути речі, які можуть заважати спілкуватися. Це мобільний телефон, телевізор, комп’ютер. Бажано спілкуватися з такою людиною там, де вона звикла. Питання ставимо повільно і намагаємося ставити питання в теперішньому часі. Якщо ми говоримо про дати, то така людина не сприймає 5 лютого 2018 року, вона сприймає те, що це зима, холодно.

Наша система державних органів не готова сьогодні правильно спілкуватися з такими людьми, але відбуваються певні зрушення. В радянські часи була стигматизація цієї категорії людей, їх ображали певними висловами типу «психи».

Рівень інтелекту кожного такого громадянина різний. Одні люди можуть працювати, інші не можуть, одні можуть навчатися, інші не можуть .

Наталя Соколенко: Ваша організація спеціально розробила інфографіку щодо того, як правильно спілкуватися з особами, які мають інтелектуальні порушення. Хто розробляв цю інформацію? Для кого вона?

Віталій Дроботун: Інфографіку розробляли експерти нашої організації. Наша організація співпрацює з іншими громадськими організаціями, які теж спеціалізуються на тематиці людей з інтелектуальними порушеннями. 

Інфографіка розроблялася в межах проекту, який називається «Сприяння ефективному використанню права на доступ до правосуддя осіб з порушеннями психічного здоров’я та обмеженими інтелектуальними можливостями». Проект здійснюється за підтримки Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) і триває понад півроку. Він спрямований на комунікацію та про доступ до правосуддя. Це комунікація адвокатів, правозахисників, працівників судових органів, системи безоплатної правової допомоги з даною категорією громадян. В межах проекту ми також проводили тренінги. Ми хочемо, щоб більше громадян і більше державних органів, громадських організацій мали таку інформацію. 

Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.