Як змінюється ситуація з доступністю правосуддя в зоні конфлікту?

Про майбутню подію та нинішню ситуацію з доступністю правосуддя на непідконтрольних територіях говоримо з національним менеджером проектів Координатора проектів ОБСЄ в Україні Наталією Ступницькою. 

Анастасія Багаліка: Як ситуація з доступністю правосуддя на непідконтрольній території?

Наталія Ступницька: Проблема доступу до правосуддя — одна з найболючіших на сьогодні у зв’язку з конфліктом. Вже більше 15 років наш офіс впроваджує низку проектів на запит наших партнерів. Ми раді, що в межах одного з проектів, який впроваджуємо спільно з Вищим адміністративним судом, маємо змогу за фінансової підтримки уряду Німеччини адресувати проблематику доступу до правосуддя.

Один з компонентів проекту — посилення діалогу між суддями, громадянським суспільством з метою вирішення проблем, які на сьогодні постали на сході країни. Якщо говорити про факти, ситуацію, я можу спиратися на дані зі звіту Спеціальної моніторингової місії в Україні. Місія була заснована в березні 2014 року. 700 моніторів по Україні перевіряють ситуацію, зокрема на сході. У звіті, опублікованому у грудні минулого року, було зазначено, що населення на непідконтрольних Україні територіях має величезні проблеми з доступом до правосуддя, отриманням повідомлень щодо слухання справ.

Одним з партнерів заходу, що відбудеться 8 та 9 вересня є Донецький апеляційний адміністративний суд, юрисдикція якого поширюється на Донецьку та Луганську область. Провести захід — їхня ініціатива. Захід відбудеться у Краматорську (ювелірний дім «SA&GA»). Була дуже велика зацікавленість громадянського суспільства. Захід планувався як семінар для суддів. Але ми побачили, що є дуже великий попит на проведення діалогу: як вирішувати поточні питання. Проблематика є не виключно стосовно людей, які знаходяться на непідконтрольних територіях, але і великої кількості ВПО.

І за участю національних та міжнародних експертів розглядатимуться питання того, яка має бути прийнята нормативна база, що дозволяла б ефективно здійснювати правосуддя, повідомляти сторони про слухання справ, відновлювати втрачені матеріали справ, надання безоплатної правової допомоги як тим, хто знаходиться на непідконтрольних територіях, так і ВПО.

Андрій Куликов: Чому до роботи з вами залучений саме Вищий адміністративний суд?

Наталія Ступницька: Ми імплементуємо багато проектів з різними стейкхолдерами. Нашими партнерами є і Верховний суд України, Національна школа суддів, Вища кваліфікаційна комісія, Міністерство юстиції, Адміністрація президента, Міністерство освіти. Ми допомагаємо впроваджувати процеси реформ в Україні.

З 2006 року ми працюємо над розвитком адміністративної юстиції, яка відповідає за ефективний захист прав людини. З поступом судової реформи, коли наберуть чинності зміни дещо Конституції, Вищий адміністративний суд буде ліквідований. Попри те, ми тішимося, що у нас є можливість в межах існуючого проекту вже зараз виходити на рівень обговорення і пошуку вирішення дуже важливих питань. Адміністративна юстиція залишатиметься, ми і надалі будемо продовжувати важливий напрямок доступу до правосуддя. Захід надасть можливості сформулювати рекомендації за участі як представників судової гілки влади, представників виконавчої гілки влади, неурядового сектору. Також цей захід ми проводимо з партнерами Спеціальної моніторингової місії, залучили представників ПРООН.

Анастасія Багаліка: Чи розглядається правосуддя, яке чиниться самопроголошеною владою на непідконтрольних територіях, як повноцінне правосуддя?

Наталія Ступницька: Відповідно до нашого мандату, ми працюємо на запит урядових установ України. В нашому офісі нема доступу оцінювати функціонування інституцій і правосуддя на непідконтрольних уряду України територіях. Я вважаю, що те, як забезпечити і відновити контроль на непідконтрольних нині територіях, мають вирішувати українські інституції,.

Андрій Куликов: Наскільки ви задоволені тим, як виконуються рекомендації, які ви виробляєте? Як перед вами звітують?

Наталія Ступницька: В межах наших проектів ми завжди намагаємось інкорпорувати follow-up на наступний рік, щоб прослідкувати, яким чином виконуються рекомендації. Не все залежить від наших зусиль. Щоб рекомендації впроваджувались, потрібне бажання різних інституцій. Наша організація, на мою думку, створює прекрасну платформу для діалогу. Ми не можемо нікого змусити виконувати рекомендації.

Андрій Куликов: Як ви їх приваблюєте до виконання?

Наталія Ступницька: Ми доносимо до наших українських партнерів низку міжнародних стандартів у сфері верховенства права, сфері захисту прав людини. Це ті зобов’язання, які на себе взяла кожна з 57 членів ОБСЄ. В межах організації Україна також взяла на себе низку зобов’язань. Вони є документами «м’якого права» — не є зобов’язальними, але це жодним чином не означає, що Україна не мусить виконувати їх.

Андрій Куликов: Що ж таке «м’яке право»?

Наталія Ступницька: Це можуть бути рекомендації. У нас є Гельсінський заключний акт, різні документи: Віденський, Копенгагенський. Вони стали результатами форумів, які проводили країни-учасниці ОБСЄ та документували зобов’язання, які брали на себе. Зокрема, стосовно верховенства права та прав людини. Часто ці зобов’язання перегукуються із зобов’язаннями, які країни-учасниці брали у межах інших міжнародних організацій. І ми допомагаємо українським партнерам втілювати їх.

Андрій Куликов: Які видимі результати діяльності ОБСЄ та ваших проектів зараз в Україні?

Наталія Ступницька: Я очолюю одну з програм відділу верховенства права та прав людини. На сьогодні ми імплементуємо сім проектів, які допомагають здійснити реформу юридичної освіти. Загалом якісна юридична освіта — це основа для якості правосуддя. Ми не можемо ефективно здійснити судову реформу, не забезпечивши якісну юридичну освіту.

Ми працюємо з класичними університетами. Нещодавно Міносвіти та Мін’юст була створена спільна робоча група з напрацювань концепції реформування юридичної освіти. До неї приєдналося і низка університетів, які не вважаються класичними юридичними вишами, але мають юридичні факультети. На сьогодні вже є напрацьована концепція. Ми працюємо над тим, щоб вдосконалити зміст правничих дисциплін і методику виконання. Студентам-правникам потрібно опанувати доктрину принципи інституту. Частиною навчання має бути практика Європейського суду з прав людини. Студенти мають бути англомовні, адже їм потрібно читати першоджерела.

Анастасія Багаліка: Чи надходять до ОБСЄ скарги від громадян по обидва боки конфлікту?

Наталія Ступницька: Переконана, що надходять. Напевно, до Спеціальної моніторингової місії. Адже у них є доступ до територій, близьких до зони конфлікту.

Андрій Куликов: Який з проектів є вашим улюбленим?

Наталія Ступницька: Важко визначити один, бо я вболіваю за кожен проект. Ми раді, що можемо допомагати уряду розбудовувати систему ефективного виконання судових рішень. Напевно, найулюбленіший —впровадження освіти з прав людини в шкільному процесі. Зараз спільно з Міносвіти ми навчаємо вчителів доносити ці знання до учнів. Цей проект набуває нових обертів і величезної зацікавленості.

Андрій Куликов: Який проект краще б не виконували, або ж він не на часі?

Наталія Ступницька: Як правило, непотрібних проектів ми не виконуємо. Я б хотіла, щоб ми приділяли більше уваги проекту роботи з юридичними клініками. Це дуже потужний компонент. Сподіваюсь, у нас буде можливість розширити проектну діяльність у цьому напрямку.