Які шанси у переселенців взяти участь у місцевих виборах?

Валентина Троян: Вчора була прес-конференція про політичні права переселенців, де ви були співорганізатором. Про що говорили?

Тетяна Дурнєва: Ми говорили про старт великого проекту підвищення рівня підготовки до виборів та політичної участі в Україні, який «Група Впливу» проводить разом з Міжнародною фундацією виборчих систем. Це такий системний проект, який націлений на дослідження громадської думки, дослідження інтересів усіх стейкхолдерів, які пов’язані з цією темою.

Наразі у Верховній Раді чотири законопроекти про механізм голосування для внутрішньо переміщених осіб, але за рік жоден не виносився навіть на розгляд.

Валентина Троян: Як ви думаєте, чому?

Тетяна Дурнєва: От, власне, чому і як це подолати ми хочемо дослідити. В десяти регіонах України будуть проходити фокус-групи з внутрішньо переміщеними особами, будуть інтерв’ю з депутатами.

Валентина Троян: Чому, на вашу думку, важливо надати переселенцям право голосу?

Тетяна Дурнєва: Минулого року підготовка до виборів була складною. Частина «корінного» населення вважала, що навіщо надавати право голосу переселенцям, щоб вони обирали, наприклад, мера, якщо вони потім поїдуть собі до дому. Але минув вже рік, тепер вже змінилася громадська думка, всі розуміють, що конфлікт на Донбасі затяжний. І з іншого боку, люди, які вже третій рік віддають своїх дітей в одну і ту саму школу, вже не готуються до переїзду знову. Навпаки вони вже хочуть вкорінитися.

Насправді, надання права голосу — це добрий інструмент для інтеграції людей. Тобто коли людина вже офіційно стає членом територіальної громади, вона вже відчуває себе не гостем, а повноправним учасником змін. Вона може впливати, розвивати. Ми тут живемо, це частина нашого життя, але чомусь ми не маємо механізмів впливу на тих людей, яких обирає ця громада.

Валентина Троян: Небагато людей через суди домоглись свого права голосу на виборах, які були восени минулого року. Чому комусь вдалось, а загальній більшості ні?

Тетяна Дурнєва: У нас же не прецедентне право. Тоді було подано одинадцять однакових справ, але позитивне рішення суду було тільки по двох. В інших дев’яти були абсолютно протилежні позиції, на підставі того, що довідка переселенця не є в переліку документів для зміни виборчої адреси.

Валентина Троян: Хто наразі зацікавлений в тому, щоб переселенці мали змогу голосувати і хто ваші партнери у цьому питанні?

Тетяна Дурнєва: По-перше, це самі переселенці. По-друге, це внутрішні трудові мігранти, мобільні категорії населення, які не живуть за місцем прописки, але вже десятки років працюють і платять податки в інших містах. Це всі міжнародні партнери, є керівні принципи ООН, комітету міністрів Ради Європи, є заключення ПАРЄ. Всі міжнародні стандарти говорять, що це право має бути залежно захищене на законодавчому рівні, чого Україна досі не зробила. Ще є величезний блок громадських організацій, які опікуються правами внутрішньо переміщених осіб.

Валентина Троян: Крім виборчого права, які ще права переселенців можуть порушуватись?

Тетяна Дурнєва: Це, власне, взагалі участь у місцевій демократії, тобто управління справами на місцях. Коли я жила в Донецьку, ми двічі проводили громадські слухання, ініційовані знизу. Але участь у громадських слуханнях можуть брати лише члени територіальних громад. Тобто переселенці не можуть зараз ініціювати чи брати участь у громадських слуханнях.

Це стосується і органів ОСН (органів самоорганізації населення). Хоча в Києві є Сергій Стулов, переселенець, який не зміг в суді захистити своє виборче право, але зміг створити ОСН. Та це поодинокі випадки.