Якщо діти не бояться жити на прифронтових територіях, чому ми маємо боятися там виступати? — музикант

Олена Бадюк: Ви присвячуєте свої пісні людям, які роблять свій вклад, і без яких важко уявити, що було б з нашою країною. У який момент ви вирішили підтримали волонтерський рух і загалом наших військових, і як ставитесь зараз до того, що багато артистів залишаються поза конфліктом?

Ростислав Кушина: Щодо пісні «Волонтер», то ідея створити її у мене виникла тільки тоді, коли мій товариш Тарас Брус загинув в Іловайському котлі. Після того, як він загинув, я багато що думав, і думав, як він все це встигав. Ін встигав бути волонтером, воювати, їздити до хлопців на передову. Я вважаю, що волонтери є забуті люди, про них мало, що говорять. Це ті люди, які завжди збирають кошти, щоб допомогти.

Олена Бадюк: Чи важко працювати в тих умовах (на Донбасі)?

Ростислав Кушина: Знаєте, коли я приїхав, і почув, як стріляють, я зрозумів, що страшно. Я не зрозумів, як вони тут живуть, як вони чують ті постріли, як вони сплять, але коли до мене підійшли діти і почали мене обіймати, я зрозумів, що не страшно. Вони ж не бояться, чого мені боятися? Діти тут живуть, і також хочуть щось чути, і хочуть, об їх обійняли.

Я вважаю, що треба їхати туди і підтримувати.

Олена Бадюк: Тим більше, що там чекають, як ми знаємо з розповідей інших ваших колег.

Олена Бадюк: Одним з найпопулярніших майданчиків для просування своєї творчості є національний відбір на Євробачення. Чи плануєте ви теж брати участь у конкурсі?

Ростислав Кушина: Я неодноразово замислювався над темою Євробачення. Туди треба йти підготовленим, із піснею, яка здатна запалити всю Європу. Має бути дуже хороша пісня. Як Джамала, як Руслана.  

Слухайте повну версію розмови в доданому звуковому файлі.