Якщо миротворчу місію на Донбас відрядять, то росіян в ній не буде, — Філіпчук

Що з цього вийде, ми розпитаємо в головного радника Міжнародного центру перспективних досліджень, речника МЗС України (2005-2006), колишнього директора Департаменту європейської інтеграції Секретаріату КМУ Василя Філіпчука.

Сергій Стуканов: Як ви ставитеся до цього інформаційного вкиду? Чи справді він має під собою якісь підстави?

Василь Філіпчук: Новини в цьому немає, тому що всім відомо, що, починаючи з кінця літа, триває діалог між Росією і Сполученими штатами щодо резолюції, яка була запропонована Російською Федерацією в Раді безпеки ООН щодо запровадження миротворчих сил в Україні. Очевидно, йдеться про реакцію з боку США на концептуальні елементи даної резолюції, і принципів розміщення миротворчого контингенту на Донбасі, які були запропоновані  минулої зустрічі в Белграді декілька тижнів тому між представником російського президента Сурковим і спеціальним радником Держдепу Волкером. Тобто тут ми бачимо поступове зондування ґрунту і окреслення конкретики, яка буде далі обговорюватися.

І це дуже важливий момент для нас, саме тому ми сьогодні в Києві провели спеціальний круглий стіл для того, щоб чітко наголосити на принциповій важливості України відображення в російському проекті резолюції, який буде розглядатися на Радбезі ООН, декількох моментів. Адже в дипломатії, особливо в такому питанні, як миротворчість, від декількох нюансів може залежати дуже багато чого.

Зараз можна говорити про три різні мандати, які члени Ради безпеки ООН нададуть для операції з підтримання миру. Тобто почнімо з того, що це будуть не миротворці, а операція з підтримання миру. Буде передбачено, що є Мінські домовленості, є вже є квазі мирною угодою, і на виконання саме Мінських домовленостей буде спрямоване зусилля тих миротворців, які прибудуть.

І тут починаються дуже важливі деталі – що буде у мандаті цих миротворців. Звичайна схема операцій з підтримання миру – це розміщення їх на лінії контакту між ворогуючими сторонами і сприяння розведенню сторін. Фактично, це забезпечення ефективного припинення вогню.

Зараз розгортається дуже цікава і життєво важлива для України дипломатична гра.  І гравців в ній лише два – Сполучені Штати і Росія

Сергій Стуканов: Але це той варіант, який нам і не підходить.

Василь Філіпчук: Все відносно. Якщо ми подивимося на те, що відбувається зараз, і на відведення сторін, то тут буде маленький плюсик, що не будуть вбивати людей, і це вже краще, ніж те, що є. Але по факту це дійсно призведе до замороження конфлікту.

Сергій Стуканов: Міністр закордонних справ Російської Федерації Сергій Лавров сказав, що те, що пропонують США – «це окупація». Чи може в такому випадку бути досягнутий якийсь компроміс між західними країнами і Росією?

Василь Філіпчук: Поки що це все слова, і поки ми не побачимо тексту резолюції, ми не зрозуміємо, про що йдеться. Те, що пропонують США, ми запропонували ще рік тому, а саме: поширити на територію, неконтрольовану зараз Україною, такий самий принцип, як і в Хорватії, тобто, коли не лише на лінію розмежування допускаються миротворці, але й на всю територію. Проте тут є два варіанти. Перший – чи їм буде надано повноваження просто провести вибори там на місці і легітимізувати нинішній режим, чи вони переберуть на себе всю повноту влади, роззброять бойовиків, забезпечать виведення звідти іноземних військових частин,  забезпечать повернення тимчасово переміщених осіб, відновлення горизонтальних зав’язків з центральною владою від комунальних платежів до контактів з правоохоронними органами тощо. Це все залежить від того мандату, який буде прописаний. Причому тут мені здається виграшна ситуація для всіх, хто хоче миру – і для України, і для європейських партнерів, і для США, і для Росії, оскільки Росія  не в стані утримати зону конфлікту і давно шукає шляхи виходу з нього зі збереженим обличчям.

Наразі важливість моменту в тому, щоб перевести дискусію з того, чи будуть російські війська чи не будуть в цьому миротворчому контингенті. Подібні питання підіймають тільки люди, які не мають елементарного поняття про міжнародну миротворчість. Країни – постійні члени Ради безпеки зазвичай не беруть участь у миротворчих операціях, за певними винятками. Росія має більше 80-ти представників у всіх миротворчих операціях, які нараховуються десятками тисяч, Росія не бере участь у інших миротворчих операціях, і тут за визначенням не може брати участі. Тому дуже хибний шлях дискутувати – чи будуть там росіяни чи ні? Їх там не буде за визначенням. Там не буде і американців.

На виконання саме Мінських домовленостей буде спрямоване зусилля тих миротворців, які прибудуть

Сергій Стуканов: Які країни тоді зможуть надіслати свої контингенти до України? Як цивільні, так і військові.

Василь Філіпчук: Є декілька принципів, перший з яких – це бажання, а другий – це спроможність. З країн, про які я чув в кулуарах, це Канада –країна, яка очолюватиме цю місію, але зазвичай це завжди компроміс між членами Радбезу ООН. Тобто я собі легко уявляю, що США запропонують, щоб керівником цієї місії був канадієць, а Росія скаже, що в якості компромісу заступником буде представник Казахстану, наприклад. Так формуються місії.

Але основний момент – як буде виписаний цей мандат. Що в мене викликає особливу стурбованість? Це чутки про так звану поетапність розширення мандату. Коли на першому етапі буде передбачено введення миротворців на лінію контакту, на другому – голосування у Верховній Раді трьох законів, які передбачено в Мінську, і тільки після цього розгортання миротворців на всій території Донбасу.

Сергій Стуканов: Нагадаймо, про які три закони йдеться.

Василь Філіпчук: Перший – закон про вибори, і це правильно, адже провести вибори на Донбасі без окремого закону про вибори неможливо.

Другий – це питання амністії, де має бути чітко вказано, що всі, хто брали участь у відомих подіях, не будуть піддаватися кримінальному чи іншому покаранню.

Третій – найпроблематичніший закон. Ми пам’ятаємо про закон про особливий статус окремих регіонів Донецької та Луганської областей, який був проголосований у вересні 2014-го року і дію якого було продовжено декілька тижні тому. Я думаю, що це напряму пов’язано з переговорами щодо даної резолюції. Нагадаю, що даним законом передбачається створення народної міліції. На практиці це може означати, що відбуваються вибори, і на наступний день цей закон вступає в дію. І бойовики «ДНР» та «ЛНР», які вчора стріляли як терористи чи сепаратисти, завтра стають народною міліцією, і доведіть, чому народна міліція не може мати БТРи.

З російського боку це і вимагається, щоб був закріплений окремий статус окремих районів Донецької та Луганської областей в нашій Конституції. Це чорним по білому прописано в Мінських домовленостях. Як це все буде проголосовано у Верховній Раді, я не уявляю. І тут можлива пастка: коли будуть розміщені миротворці на лінії контакту, Верховна Рада щось не голосує, і вони там і залишаються. Де-факто це призведе до замороження.

Тобто зараз розгортається дуже цікава і життєво важлива для України дипломатична гра.  І гравців в ній лише два – Сполучені Штати і Росія. На жаль, української дипломатії за столом переговорів немає. І той факт, що ми не змогли забезпечити ні ефективність Мінського процесу, ні ефективність переговорів в рамках Нормандського формату є великий мінус нинішньому керівництву МЗС України.

Сергій Стуканов: Ви прогнозуєте до кінця року ухвалення резолюції?

Василь Філіпчук: Наскільки я розумію, саме такими є часові розрахунки. Це все підводиться під президентські вибори в Україні. Для того, щоб розгорнути будь-яку місію ООН, потрібно від шести місяців до року підготовчої роботи. Тобто якщо до кінця року буде прийнята резолюція, тоді літом наступного року можливе розгортання початкової місії, потім, якщо буде все проголосовано у Верховній Раді, поширення мандату на всю територію, і залишається два-три місяці до травня 2019-го року, коли будуть вибори, і самі вибори будуть виглядати як завершення конфлікту. 

Повну версію розмови можна прослухати в доданому звуковому файлі.