Якщо миротворчу місію на Донбасі очолять шведи, роль РФ буде мінімізована навіть за участі держав-сателітів, - Мусієнко

На зв’язку зі студією — директор Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко.

Лариса Денисенко: Як можна прокоментувати, на ваш погляд, слова Курта Волкера стосовно того, що ситуація в Сирії ніяким чином не позначиться на українській ситуації?

Олександр Мусієнко: З одного боку, я погоджуюся з Волкером стосовно цієї тези. З іншого боку, мені здається, що ця агресивна політика, яку проводить Росія в Сирії і в Україні, деякою мірою і пов’язана і не пов’язана. Пов’язана через таке: якщо простежити за хронологією останні конфлікти і війни, які розпалює Росія, то можна помітити, що вона розпалює їх в напрямку Південного Заходу — Грузія, Україна, Придністров’я, Сирія. Це робиться для того, щоб забезпечити собі так званий безпечний буфер. Вони зараз закріплюються і мілітаризують усілякими способами Крим, накачуючи його зброєю. Вони створюють військові бази в Сирії. Можна побачити, що вони намагаються деякою мірою встановити військовий контроль над Чорноморсько-Середземноморським регіоном. З іншого боку, мені здається, що Україна для Росії — важливіше питання. І те, що війна триває понад 4 роки, це доводить.

Лариса Денисенко: На ваш погляд, протистояння Росія — США не буде переноситися в бік України?

Олександр Мусієнко: Ми бачимо, що постійно збільшується військова присутність з російського боку на українсько-російському кордоні, створюються нові військові містечка, нові танкові корпуси. Це ми бачимо і в Криму. Але я б не сказав, що це може призвести до того, про що нам зараз говорить пан Турчинов, секретар РНБО, тобто до повномасштабного вторгнення. Протистояння між Росією та США, Україною і так триває. Той конфлікт, який у нас є, про це свідчить. Основна мета — боротьба за Україну. Чи будемо ми рухатися в євроатлантичному напрямку західної цивілізації, чи ми залишимося в російській орбіті? Ця боротьба не припиняється. Вона надзвичайно принципова для Росії.

Бажано, щоб був встановлений перехідний період, протягом якого керівництво цими територіями здійснює тимчасова адміністрація ООН

Лариса Денисенко: Як ви вважаєте, Кремлю більш вигідно так чи інакше відігравати заморожений конфлікт чи змінювати тактики?

Олександр Мусієнко: Мені здається, що їх влаштовує стан речей, який є: обстріли, які тривають щодоби, щоб виснажувати нас у військоваму, моральному, економічному плані. Оця війна на виснаження поки їх влаштовує. Заморозити конфлікт, як на мене, можна тільки через введення миротворчого контингенту. Тоді можна буде говорити хоча б про якесь стале перемир’я, про припинення обстрілів і про відведення озброєння.

Лариса Денисенко: Якою має бути оптимальна для нас форма миротворчої місії?

Олександр Мусієнко: Вона має бути із залученням багатьох країн, потрібно мінімізувати російську роль (я маю на увазі і держави-сателіти Росії). Миротворці повинні мати можливість контролювати роззброєння всіх регулярних і нерегулярних російських військових формувань, проводити демілітаризацію. Бажано, щоб ця місія була з тимчасовою адміністрацією ООН, як це було в багатьох конфліктах, щоб був встановлений перехідний період, протягом якого керівництво цими територіями здійснює тимчасова адміністрація ООН. Після цього проводяться вибори і встановлюється українська влада. Це був би ідеальний варіант. Але потрібно розуміти, що без компромісів з Росією в цьому питанні роль фактично будь-якої місії буде нівельована, тому що Росія просто заблокує це на Радбезі своїм правом вето.

Лариса Денисенко: Як мінімізувати роль РФ в цьому процесі, на які компроміси тут можна іти?

Олександр Мусієнко: Я прихильник, можливо, непопулярної версії. Якщо ця місія буде під керівництвом Швеції (шведи мають надзвичайно великий досвід управління миротворчими місіями) і Фінляндії, буде залучена Австрія, то тут можливі якісь компромісні варіанти щодо допуску невеликої кількості миротворців із Білорусі, Казахстану чи Вірменії.

Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.