Так вважає керівник Українського мілітарного центру Тарас Чмут, з яким ми поговорили про досягнення Військово-морських сил України за чотири роки війни.
Вчора Україна святкувала День військово-морських сил України, і окрім вітальних слів, пролунала заява про те, що флот військово-морських сил України поповниться десантно-штурмовими катерами великої місткості типу «Кентавр».
Тетяна Трощинська: Що означає для військово-морських сил ці заяви командувача?
Тарас Чмут: Ця інформація не є новою, досить давно ми чуємо, що до кінця цього року очікується спуск на воду двох десантно-штурмових катерів «Кентавр», а також закладку першого корпусу ракетного катера «Лань».
Це лише означає, що наступного року ми отримаємо два нових катери, а через два-три роки перший ракетний катер. Чогось надзвичайного це нашим надводним силам не дасть, це просто два десантних катери.
Тетяна Трощинська: Якими загалом мають бути Військово-морські сили України, і зокрема, флот?
Тарас Чмут: Вони мають бути збалансованими, компактними і відповідати тим завданням, які перед ними ставить держава щодо відсічі збройної агресії або протидії Росії на південних напрямках країни. Але, на жаль, на сьогодні ВМС – це є розрізнена група сил і військ, в основному берегових, які не здатні виконувати жодного комплексного завдання на морі.
На сьогодні ВМС – це є розрізнена група сил і військ, в основному берегових, які не здатні виконувати жодного комплексного завдання на морі
Тетяна Трощинська: Чи не занадто песимістична ця оцінка?
Тарас Чмут: Це ще й трохи оптимістична. Проблема в тому, що в нас держава абсолютно не зацікавлена в розвитку ані військово-морських сил, ані в розвитку надводних сил. Останні чотири роки основний масив фінансування і розвитку озброєння направлений на сухопутну складову. Останні два роки – трохи на повітряні сили, і тільки на залишковому етапі гроші направляють на ВМС. Враховуючи втрати в Криму корабельного ядра ВМС, на сьогодні в нас і по кораблях, і по їхньому стану все дуже сумно. Це дуже розрізнена група сил: в нас є один фрегат, один ракетний катер, один десантний корабель, декілька патрульних кораблів і близько двадцяти допоміжних суден. Всі разом вони не здатні виконувати комплексних завдань ані в знищенні надводних сил противника, ані у веденні пошуково-рятувальних операцій тощо.
Тетяна Трощинська: Існують різні оцінки того, скільки одиниць судноплавства ми втратили у Криму, лунають цифри – до 80%. Ви погоджуєтесь з такими оцінками?
Тарас Чмут: Так, звичайно.
В нас є один фрегат, один ракетний катер, один десантний корабель, декілька патрульних кораблів і близько двадцяти допоміжних суден. Всі разом вони не здатні виконувати комплексних завдань
Тетяна Трощинська: Те, що відновлення флоту не є в пріоритеті, йде від Міністерства оборони?
Тарас Чмут: Це йде на першому рівні від Генерального штабу, на другому – від Міністерства оборони, на третьому – від РНБО, Верховної Ради і Адміністрації президента. Тобто в цілому державна вертикаль безпекової влади не бачить потреби і необхідності мати потужний флот. Вони розуміють, для чого їм потрібні танки, для чого їм потрібні вантажівки і гармати, але для чого їм потрібен флот, вони не дуже розуміють. Для них війна ведеться тільки на суші. Хоча ця позиція є помилковою, враховуючи азовську кризу, яку ми сьогодні повністю програємо по всіх фронтах. Адже сьогодні в нас немає жодних сил і засобів протистояти будь-яким діям росіян в межах Азовського моря. Ми можемо тільки спостерігати і констатувати факт того, що вони порушують міжнародне морське право. Вони можуть зупиняти будь-які наші кораблі в будь-якій точці Азовського моря, і ми нічого не можемо зробити, крім констатації факту. Якщо завтра вони заблокують Керченську протоку і скажуть, що вона закрита для судноплавства, то Україна буде глибоко стурбована, направить якусь ноту протесту – і все. З військової точки зору ми не здатні їм зробити нічого.
Якщо завтра Росія заблокує Керченську протоку і скаже, що вона закрита для судноплавства, то Україна буде глибоко стурбована, направить якусь ноту протесту – і все. З військової точки зору ми не здатні їм зробити нічого
Тетяна Трощинська: Якщо говорити про закупівлю іноземних суден, то певний час тривали переговори. Вони залишилися на якомусь незавершеному етапі?
Тарас Чмут: Тут треба розділяти два моменти. Перший – це отримання від США двох катерів «Ireland», і другий момент – це закупівля вживаних кораблів. І ми очікуємо отримання цих двох катерів в Україні до кінця 2019-го року. Це ще через рік. На жаль, цей процес не є швидким, а Україна чотири роки не могла визначитися, чи нам вони потрібні, і тому тільки в наступному році в кращому випадку ми їх отримаємо.
Тетяна Трощинська: А те, що стосується закупівлі?
Тарас Чмут: Тут все значно критичніше, тому що купує не флот, а держава, а держава не зацікавлена в тому, щоб купувати. Вона думає, що краще будувати своє, хоча практика побудови тих же броньованих артилерійських катерів підтвердила, що українські кораблі не зовсім відповідають світовим тенденціям по якості та рівню озброєння.
Тетяна Трощинська: Чи здатна Україна сама будувати, наприклад, малі катери?
Тарас Чмут: Так, здатна, але треба розуміти, що значну складову начинки цих катерів – головні двигуни, навігація, зв’язок, внутрішні корабельні системи – ми самі не робимо, а купуємо. Банально, навіть на баках броньована сталь – іноземна.