Замах на Плотницького був вигідний йому самому, — Дмитро Снєгирьов

Долю Плотницького вирішують спецслужби Росії. Чим лідер «ЛНР» не влаштовує ФСБ? Своєю версією ділиться журналіст і громадський активіст Дмитро Снєгирьов.

Михайло Кукін: Позавчора Плотницький виступив з аудіозверненням. Всіх одразу насторожило питання, чому його не можна показати, якщо поранення легкі.

Дмитро Снєгирьов: Показати його не можна, бо Плотницький переховується і приховує своє місце перебування. Йдеться про те, що наразі ще не вирішена доля Плотницького російськими кураторами. Луганщина, фактично, перетворилась в поле битви двох російських спецслужб — Головного розвідувального управління Генштабу РФ і ФСБ Російської Федерації.

Починаючи з 6 серпня заяви російських ЗМІ носять суто хаотичний характер. Спочатку з’являється заява на «Інтерфаксі» про те, що Плотницький важко поранений. Йшлося про поранення печінки й селезінки. За нашою інформацією станом на 12 годину 6 серпня Плотницького не було на території обласної лікарні, хоча сама лікарня була оточена автоматниками. Створювався ефект присутності глави «ЛНР» з метою уникнення його подальшого фізичного знищення.

Михайло Кукін: Звідки ви берете цю інформацію?

Дмитро Снєгирьов: Там працюють громадські групи, і ми маємо можливість отримувати інформацію. Більше того, об 11 годині 6 серпня я вже мав точну картину того, що відбулося. Це дало мені можливість назвати точний час замаху — 07:53. О 12:40 час замаху підтвердив голова Радміну «ЛНР» пан Козлов. Я назвав і конкретне місце вибуху — не біля будинку, а по шляху пересування Плотницького, і засіб його усунення. Царьов повідомляв про те, що вибухівка була закладена безпосередньо в автівку. Чомусь українські й російські ЗМІ підхопили його версії про вибухівку в машині і важке поранення Плотницького. Ці ж версії підхопили і українські спецслужби. Це не робить честі ані Головному управлінню розвідки, відповідно — пану Скібіцькому, який протягом доби давав тезу про те, що поранення Плотницького є несумісними з життям, ані пану Тандіту, що в ефірі каналу «112», фактично, вибачився перед Плотицьким і сказав, що співчуває йому як людині. Ніхто не уповноважував Тандіта вибачатись перед лідером «ЛНР». СБУ і Головне управління розвідки має зробити певні висновки з цих заяв.

Михайло Кукін: Чому так вийшло?

Дмитро Снєгирьов: Це питання до спецслужб. «Права справа» неодноразово виходила на головне управління розвідки з пропозицією співпраці. Вони мовчать.

Михайло Кукін: Є якась реакція з боку правоохоронних структур щодо цього випадку?

Дмитро Снєгирьов: В «ЛНР» порушена кримінальна справа по двом статтям. Розслідування за фактом тероризму, яке б мало вести Міністерство державної безпеки, веде Генпрокуратура. Це ще одне свідчення того, що ані росіяни, ані Плотницький не довіряють МГБ. Більш того, МГБ розглядається як основний винуватець цього замаху.

Що стосується українських спецслужб, вчора була опублікована заява Скібіцького про те, що через 2 дні з моменту замаху ГУР починає розслідувати цю справу.

Про те, що це не теракт, а імітація диверсійного акту, свідчать 2 моменти. По-перше, потужність заряду була недостатньою для досягнення мети, по-друге, не було машин супроводу, які постійно пересуваються з Плотницьким.

18 липня «Права справа» оприлюднила інформацію про те, що Плотницькому погрожують фізичним усуненням з боку МГБ «ЛНР». Ця заява була поширена і в українських, і в російських ЗМІ. Після цього з’явилось рішення російських кураторів про посилення охоронців Плотницького. Його охоронцями виступали спецпризначенні підрозділу «Заслон» Служби зовнішньої розвідки РФ. Таким чином, Плотницького супроводжувала подвійна охорона, а в момент замаху з ним не було ні охорони, ні автівок супроводу. Крім того, це був дублюючий маршрут пересування Плотницького, тобто він ним ніколи не пересувався. Ніхто з українських диверсантів не міг закласти вибухівку в машину.

Тетяна Трощинська: Чому він поїхав цим маршрутом?

Дмитро Снєгирьов: Це питання імітації моменту замаху. 6 серпня в роботу включились спецслужби РФ, що намагались використати факт замаху проти самого Плотницького. З цього моменту починаються торги між ФСБ і ГРУ РФ.

Плотницький до 8 серпня виступав у ролі статиста. Періодично від спостерігає за повідомленнями про своє здоров’я. Більш того, ми називаємо точну адресу їхньої дислокації — це готель «Дружба» обласного центру.

Слідча комісія схиляється до того, що Плотницький має бути або тяжко пораненим, в такому разі його посаду зайняв би Пасічник, або усунутим.

Тетяна Трощинська: Що він робить не так на думку ФСБ?

Дмитро Снєгирьов: Тут відпрацьовується так званий «абхазько-осетинський» варіант, коли на початках прийшли нібито легітимні президенти, їм дали можливість загрузнути в корупції, а потім колишні випускники школи КДБ неконституційним шляхом прийшли до влади. Єдине, що відрізняє Осетію і Абхазію — те, що Пасічник — колишній офіцер спецслужб України.

8 серпня оприлюднена нами інформація дійшла до оточення Плотницького. В той же день знову з’явилось повідомлення на «Інтерфаксі» про те, що його тяжко поранено. Нагадаю, що 7 серпня той самий «Інтерфакс» повідомляв про те, що вже в понеділок він має вийти на роботу. Тепер він переховується через те, що боїться повторного усунення. Таким чином заявою про те, що він живий і здоровий Плотницький, фактично, ламає гру росіян. Згодом з’являється повідомлення міністра здоров’я РФ Лариси Айрапетян — коханки Плотницького, про те, що він живий і здоровий. Після цього з’являється аудіоповідомлення Плотницького про те, що він готовий до виконання своїх обов’язків. З 8 по 10 серпня російські ЗМІ беруть перерву в інформування про стан здоров’я Плотницького. Тільки 8 серпня вночі з’явилась заява Лаврова про те, що він стурбований тим, що наразі відбувається. 6 і 7 серпня його не турбував стан здоров’я Плотницького і тільки після того, як оприлюднена інформація ламає гру ФСБ, з’являється офіційна заява.

Якщо Плотницького б убили, Росія б звинуватила Україну у відході від мінських зобов’язань. Він є суб’єктом мінських перемовин. Існує спеціальна домовленість між спецслужбами самопроголошених республік щодо ненападу на перших осіб держави.

Михайло Кукін: Це інсценування було здійснене самим Плотницьким? Яка для нього в цьому вигода?

Дмитро Снєгирьов: Інсценування почалось з боку Плотницького. Йому було потрібно звинуватити Міністерство держбезпеки у нападі на нього. Йшло не тільки про зачистку Пасічника, а й про зачистку Радміну і силових структур, що в свій час намагалися здійснити замах проти Плотницького. ГРУ Генштабу на теренах Луганщини намагалось реалізувати турецький досвід Ердогана, коли ймовірний замах міг дати усі козирі Плотницькому для усунення політичних еліт. Якби Плотницький одразу сказав, що замах не вдався, все вдалося б, але ті 5 годин паузи і повідомлення про стан здоров’я дали можливість ФСБ включитись в гру.

Михайло Кукін: Чому саме «ЛНР» стає майданчиком протистояння двох силових структур Росії?

Дмитро Снєгирьов: В «ДНР» відбувається аналогічна ситуація протистояння Захарченко і колишнього голови Радбезу Ходаковського. Справа в тому, що в Донецьку позиції Захарченко сильніші і йому вдається відкинути Ходаковського на маргінес. Як тільки ми оприлюднили інформацію про можливий замах на Плотницького 18 числа, на сайті Міністерства транспорту «ЛНР» з’являється заява про корупційні схеми МГБ «ЛНР». Йдеться про розкрадання «державних» коштів. Пасічник відповідає на це миттєво. 26 липня з’являється інформація про те, що пан Пасічник боїться замаху з боку Плотницького.