facebook
--:--
--:--
Ввімкнути звук
Прямий ефiр
Аудіоновини

Заради примирення варто визнавати свої помилки, — Мрідула Гош

Спілкуємося про примирення між людьми та про іноземних студентів, які навчалися в донецьких та луганських університетах, а тепер — у Львові, Івано-Франківська та Одесі

Слухати на подкаст-платформах
Як слухати Громадське радіо
1x
Прослухати
--:--
--:--

У студії працюють журналісти «Громадського радіо» Ольга Веснянка та Олег Білецький.

Ольга Веснянка: Як ви вважаєте, чи впливає на думку суспільства, коли вказується в негативних тонах етнічність підозрюваних?

Мрідула Гош: Це зовсім погано, бо створюється стереотип, який потім розповсюджується. Люди, коли чують такі заяви, та ще й з вуст публічних осіб, то такі слова, які мають негативний відтінок в адрес цілого народу, створюють негативну реакцію саме на весь народ. Людина може бути будь-якого походження і робити щось неправомірне. Тому я думаю, що треба сказати «підозрюється у скоєнні», бо треба доказати, що ці люди щось зробили, і тільки після цього вже називати їх так. Вказувати етнічне походження — це взагалі не європейська практика.

Олег Білецький: В ефірах польських радіостанцій не йде мова про етнічну належність, а йде мова про громадянство. Якщо громадянин якоїсь країни скоїв злочин і це доведено, то в медіа вказують громадянство порушника.

Мрідула Гош: Моє громадянство не зобов’язує мене робити якийсь злочин. Громадянство не є індивідуальним феноменом. Я можу носити такий паспорт, і ви, і мільйони інших. Це також стереотипування. Коли ви розповідаєте про особу, її життєвий шлях, то чому б не розповісти, де вона живе. Але це дуже індивідуальний ракурс.

Ольга Веснянка: Що ще з останніх подій вас збентежило в контексті толерантності й поваги?

Мрідула Гош: Коли навіть людина, яка не знає мови, іде в міліцію скаржитися. Чи надається йому нормальний викладач, чи надається йому та допомога, яка потрібна? З цим ще є проблеми. Досвід Німеччини та Чехії є прикладом, що чим більше іноземних студентів та взагалі іноземців у державі, тим більше має бути рівень толерантності в суспільстві.

Я можу сказати, що індійських студентів дуже багато. Але незважаючи на те, що я є громадянкою Індії, я не займаюся лише цими студентами.

Ольга Веснянка: В Україні, коли ми говоримо про прояви ворожнечі до іноземців, це все ж таки прояви окремих випадків. Але більшість людей налаштовані дружньо.

Мрідула Гош: Так. Відмічу, що у 2006–2007 році були дуже великі зміни. І до Євро-2012 всі вели себе чемно. Інституція має певні обов’язки службові, під час яких і йде спілкування з іноземцями. Не суспільство породжує ці інституції. Це взаємозв’язок двосторонньої дороги. 

Ольга Веснянка: Як відбувалася евакуація студентів із Луганської і Донецької областей?

Мрідула Гош: Це дуже болюча тема. Їх змогли евакуювати 3, 4 та 7 червня. Я трохи доклала своїх зусиль. Звернулася до Посла та до штаб-квартири ООН, моїм друзям писала. І їх змогли поїздом евакуювати. Важливо, що індійські Посли допомагають не тільки своїм, вивезли не лише індійських студентів. Це були студенти і з Шрі-Ланки, і з Бангладеш, і з інших країн. І це правильно, бо так не прийнято: вивозити тільки своїх, а інших залишати в біді.

Ольга Веснянка: У яких вищих навчальних закладав здобували освіту іноземні студенти?

Мрідула Гош: Зазвичай, це медична освіта. Бо є попит на медичну освіту — 1,5 млрд. Але ми трохи застереження робимо, бо інколи вони не добре навчаються. Слід врахувати, що в Індії є вища медична рада, де потім наші студенти мають проходити два роки інтернатури та здавати важкі іспити. І тільки тоді їх дипломи будуть визнані. Інакше — ні, вони не кваліфікуються. І є в нас такі випадки.

Ольга Веснянка: Чи знаєте ви подальші долі тих студентів, які були евакуйовані?

Мрідула Гош: Вони перевелися до інших українських університетів. Набір студентів до цих університетів лише в руках вузів і через приватних агентів, тому тут були і «плюси», і «мінуси». Плюси — це через агентів вирішувалося, куди цих студентів направити. Здебільшого це Львів, Івано-Франківськ та Одеса.

Ольга Веснянка: Ми заговорили про Івано-Франківськ. Там мешканці заборонили іноземним студентам вхід до своїх клубів через мігрантофобську риторику праворадикалів. Як ви прокоментуєте ці події?

Мрідула Гош: Я думаю, це дуже серйозні ознаки, з чим повинні розбиратися відповідні структури на вищому рівні. Адже це імідж країни. Бо сьогодні це студенти, це окрема група, це окремі випадки. А вже завтра про це буде говорити вся Європа і світ.

Я думаю, що це все робиться через конкретні обставини на соціально-економічному ґрунті, і це підживлюється тими процесами, що відбуваються в Європі. Україна має бути більш толерантною, ніж Стара Європа. Відвертий показ там покарається, а тут повзучі процеси можуть стати тенденцією. В умовах війни це взагалі не допустимо.

Олег Білецький: Чи є зараз міста, де проживають студенти комплексно, чи вони розсіяні по всій країні?

Мрідула Гош: Они везде живут. Они выбирают свое место жительства и компактно проживают в общежитиях. 

Ольга Веснянка: Каково качество обучения для иностранных студентов? 

Мрідула Гош: Здесь очень много проблем до сих пор есть. Они платят деньги. Я не могу сказать про другие страны, но знаю, что студенты из африканских стран, приезжая поступать, сталкиваются с рядом финансовых проблем. В том плане, что родители с трудом оплачивают их обучение, у них бывают серьезные долги. Но они очень надеятся, что дети здесь научатся, и получат какую-то профессию. Я услышала, что здесь во многих местах преподают на английском языке. 

Главная проблема иностранных студентов, что они очень мало знают об Украине. И может это даже политика такая — ничего не знайте, отучитесь и едьте обратно. Но это неправильно. Они — неформальные послы страны. Они живут в глубине общества, и ту информацию, которую они передадут — это очень важно. 

Олег Білецький: Вы сказали, что после обучения в Украине, возвращаясь в Индию, студенты должны пройти переквалификацию. Это связано с различием в системе образования или с уровнем недоверия к системе образования в Украине? 

Мрідула Гош: И с тем, и с тем. Они должны знать нашу медицину. Ведь мы живем в тропиках. Там другие спектры заболевания, там другие протоколы лечения. Я хочу сказать, что есть хорошая вещь: в Украине работают очень хорошие индийские врачи. 

Ольга Веснянка: Есть ли случаи, когда индийские студенты интересовались не медицинским образованием, а другим? И получили они его на Донбассе? 

Мрідула Гош: Да. Есть технические специальности. Гуманитариев практически нет. Но с техническими специальностями легче, потому как там уровень точно лучше, чем в медицине. У нас были случаи, когда люди возвращались, просто диплом получили, но не отучились. 

Олег Білецький: А с чем связано, что не получают гуманитарное образование индийские студенты в Украине? Это же очень важно. 

Мрідула Гош: Во-первых, нет предложений и нет спроса. У нас гуманитарное образование очень сильное в Индии, поэтому наши студенты едут в Европу и англоязычные страны. 

Ольга Веснянка: Я знаю, раньше часто восточно-европейский институт развития делал вечера показа фильмов и культурные встречи. Как вы в этом контексте видите ситуацию в Украине?

Мрідула Гош: Мы в прошлом году очень много делали семинаров в прифронтовых городах. Семинары о правах человека в условиях мира и войны в Украине. Мы делали 6-ти часовой тренинг с разными людьми и с разными взглядами. Я никогда не использую термин «миротворчество», так как он объясняет разъединение воюющих сторон. Нельзя его использовать в лексике именно гуманитарной. Мы называем такие программы — семинары по примирению или взаимопониманию. С другой стороны, примирение — это, когда есть признание вины с двух сторон. Осознание этого процесса должно быть.

На наших семинарах люди с разными взглядами общались друг с другом без конфликтов и скандалов, просто высказывая свою точку зрения. И в конце они понимали, что это легко. Почему за 5 минут нельзя выслушать сторону другого человека и не конфликтовать, а аргументировать? Понимание и аргументация — это разные слова. Если я хочу развивать ссору, то я иду по одному пути. А если я хочу разобраться в ситуации, то даже используя контраргументы, я понимаю в каждом процессе, где я ошиблась, а где я права. 

Я хочу сказать, что только мирные инициативы, не только минские договоренности, а разговоры с участием граждан, которые живут на той территории, смогут все остановить. Чтобы мирное население само вышло с мирными целями и высказалось. Они уже все хотят, чтобы поскорее закончились боевые действия, перестали стрелять и бомбить. Понимаете, некоторые трактуют, что нужен мир любой ценой. Но это не так. Эти люди имеют право на жизнь. И любому человеку надо обеспечить мир. 

Тут конечно аргумент, что Украина должна иметь контроль над границами и конец этому вопросу. Но с другой стороны — недовольство растет, и эти люди сами захотят и будут сами управлять своими судьбами. Уже очень много людей, которым надоела эта война. 

Просто примирение начнется, когда мы признаем свои ошибки.

Поділитися

Може бути цікаво

Авторитаризм відроджується, тому що пам’ять про Другу світову минула — Портников

Авторитаризм відроджується, тому що пам’ять про Другу світову минула — Портников

«Ми заходимо в період розростання війни до глобального масштабу»: перші результати Саміту миру

«Ми заходимо в період розростання війни до глобального масштабу»: перші результати Саміту миру

«Виконувала таку роботу, на яку медиків зазвичай не посилають»: історія інструкторки з такмеду

«Виконувала таку роботу, на яку медиків зазвичай не посилають»: історія інструкторки з такмеду