Жертвам катувань важко надавати допомогу, бо вони це приховують і не мають офіційного статусу, - благодійники

Анна Рашко, координаторка проектів Представництва HealthRight International (Право на здоров’я), та Оксана Сафронова, старший соціальний працівник організації, в студії Громадського радіо розповіли, до чого хотіли привернути увагу цим заходом, а також про проблеми, з якими стикаються люди, які допомагають жертвам катувань.

«Акція була організована ГО «Україна без тортур» спільно з HealthRight International (Право на здоров’я). Основна ідея – звернути увагу на те, що катування реально існують в Україні та відбуваються в місцях несвободи, в психоневрологічних інтернатах, у зоні проведення АТО.

Незважаючи на те, що є монітори, які їздять у місця несвободи та дивляться, чи дотримуються базові права людини, на жаль, у більшості цих місць є порушення. Ми говоримо про те, що немає нормального доступу до харчування та до води, не кажучи про побиття, які там можуть відбуватися. На жаль, у більшості на це не реагують», – розповідає Анна Рашко.

Представництво HealthRight International (Право на здоров’я) займається допомогою тим, хто зазнав катувань.

«Наша організація може надавати цілий комплекс послуг. Тут є розширений спектр допомоги, якої потребують особи, які були в полоні, зазнали катувань, і одна наша організація не задовольнила б всі їхні потреби, тому є співпраця з багатьма іншими організаціями», – розповідає Оксана Сафронова.

Однією з проблем є те, що не налагоджений правовий механізм, як допомагати людям, які пережили катування; немає статусу людини, яка є жертвою катувань, розповідає Анна Рашко.

«У зв’язку з цим ні пільг, ні конкретної допомоги ці люди не можуть отримати, а в більшості це якраз ті люди, які мають покалічене здоров’я та потребують допомоги в адаптації. Це потребує певної фінансової підтримки та якісної допомоги, супроводу цих людей».

Ще одна проблема полягає в тому, що часто люди, які були в полоні та пережили катування, бояться в цьому зізнаватися – розповідає Оксана Сафронова:

«Існує стигма. Можливо, той, хто був у полоні, зазнавав сексуального насильства і так далі. Їм соромно, вони тримають це в собі. Відповідно, щоб виявити це, спеціалістові потрібно налагодити довіру, починати працювати з інших питань, тоді, можливо, людина відкривається», – говорить Оксана Сафронова.

Більше про акцію та роботу Представництва HealthRight International (Право на здоров’я) слухайте в повній версії розмови в доданому звуковому файлі