Журналіст про референдум у Голандії: на 7 дільницях я бачив 1 голосувальника

Журналіст Богдан Логвиненко розповідає про настрої в Роттердамі в день Референдуму.

Анастасія Багаліка: Яка схема голосування?

Богдан Логвиненко: Схема голосування досить проста. Запрошення приходить у поштову скриньку. Його треба самостійно заповнити вдома. Можна і на дільниці, але більшість заповнює вдома. Приходять і голосують. Дільниці деякі в кафе, на вокзалах, в спеціальних пересувних автобусах (там, де немає публічних місць). Використовують бюлетені.

Анастасія Багаліка: З того, що ти бачив на вулицях, які настрої у людей?

Богдан Логвиненко: Я зараз сиджу в кафе, навколо ходять люди. Ніхто не переймається ніяким референдумом. Явка дуже низька. Хоча можна проголосувати на будь-якій дільниці з цим запрошенням. Але я думаю, що збільшення явки буде після 6-ї години, тому що сьогодні робочий день. Починається дощ.

Є така ймовірність, що референдум не буде визнаний дійсним, якщо явка буде менше 30%. Я думаю, що є всі шанси, що 30% не збереться.

О 10.30 я був на кількох дільницях. На одній мені сказали, що явка 2%. Минуло 3 години голосування. Дільниці відкриті з 7.30. На інших дільницях мені сказали, що це конфіденційна інформація. Всі дуже ввічливо, відкриті, цікавляться, яке ЗМІ я представляю. Я кажу, що я український журналіст. Їм немає, що робити.

Я поки зустрів тільки одного голосувальника. Він сказав, що голосує за Україну, тому що хоче допомогти виправити історичні помилки.

Я був десь на 7 дільницях.

Анастасія Багаліка: Які в нідерландців є міфи про Україну?

Богдан Логвиненко: Якщо чесно, я не хочу говорити. Це все ретрансляція російських ЗМІ.

Анастасія Багаліка: Легко було спростовувати їхні міфи?

Богдан Логвиненко: Дуже легко.

Анастасія Багаліка: Вони довіряли спростуванням?

Богдан Логвиненко: Це залежить від того, хто висуває гіпотези. Про те, що мільйон українців іммігрували в Росію. Я одразу гуглю і даю інформацію з джерелами. Так досить легко переконати тих, хто сумнівається. З тими, хто проти, я практично не сперечаюся. У них часто сформована думка. І вона часто досить агресивна.

Анастасія Багаліка: Як реагують люди, які сумніваються?

Богдан Логвиненко: Після одних дебатів до мене підійшло, напевно, людей 5, щоб просто потиснути руку і сказати «дякуємо, що ми почули хоч якийсь голос з України». Це дуже дивно, коли долю якоїсь країни вирішують за тисячі кілометрів. Казали: «Ми не знаємо, як би почували себе в такій ситуації».

Я вважаю, що референдум — це позитив, тому що зараз багато людей говорять про Україну. Кілька місяців тому безліч з них не знали точно, де вона знаходиться.

Анастасія Багаліка: Ти вважаєш, що можна добитись чогось реального на хвилі цієї цікавості?

Богдан Логвиненко: Звісно. Мені здається, що ми вже добилися багато чого. Як мінімум, Україна зараз на шпальтах всіх газет. Не завжди з позитивними меседжами, звісно. Сидиш в кафе, і будь-які новини по радіо так чи інакше про Україну.