Життя, що вирує на звільнених територіях, завойовує серця людей, — активіст

Кабмін прийняв концепцію державної цільової програми з відновлення та розвитку миру в східних регіонах України. Сума, яка на це відділена, складає 1 мільярд 300 мільйонів гривень.

Дмитро Тузов: Як вона буде реалізовуватись?

Валентин Краснопьоров: Левова частина грошей буде направлена на розвиток інфраструктури і соціальних інновацій. Це правильний рух, економіка починається з інфраструктури.

Зараз результатів поки що не видно, тому що довго запускалося і саме Міністерство з питань АТО і повернення окупованих територій, яке за це відповідає. І сама програма, я думаю, буде мати таку повільну дію.

Також ми не бачили серйозних обговорень з громадськістю, тобто це схоже на якийсь стандартний підхід влади, коли вона приймає якусь програму, запрошуються ручні громадські організації, ветерани і т. і.

Дмитро Тузов: Чи є сенс у відновлені інфраструктури? Чи потрібно, наприклад, вкладати гроші в розбудову доріг, коли по цим дорогам ходять колони танків і розбивають їх?

Валентин Краснопьоров: Дана теза не йде всупереч потребі розбудовувати інфраструктуру, ця теза є страховою. Тобто якщо відновлювати дороги, то танки треба возити на платформах, а відвантажувати в полі, де проходять навчання.

Анастасія Багаліка: Інфраструктура — не тільки дороги, це й водопостачання, і електромережі.

Валентин Краснопьоров: Мені не подобається, коли кажуть про відновлення економіки Донбасу, відновлення інфраструктури.

Дмитро Тузов: Виникає тоді уявлення про відновлення шахт, металургійних виробництв, і тоді питання — що ж змінилося?

Валентин Краснопьоров: Донбас був кластером економіки саме індустріальної системи, вона передбачала відсутність низових процесів. Коли система рухнула, вистачило 5-7 років, щоб місцеві еліти відновили її, і прибрали собі до рук. І ця економічна система слугувала монополії.

Можливо, ця ситуація з війною і дає можливість Україні піти іншим шляхом і розбити цю монополію.

Зараз треба створювати індустріальні парки, які б мотивували активно мислячих людей до виробництва кластерів, незалежних від загальної системи.

Треба повністю переводити регіон на інноваційний тип економіки виробництва. Зростання економіки піде від середнього бізнесу, коли система економіки є вільна. Якщо є талант у людини, і вона вигадала якусь важливу деталь, вона має змогу свою інновацію залучити у виробництво.

Дмитро Тузов: Такі виробництва потребують інвестицій?

Валентин Краснопьоров: Так, безумовно. І ми маємо створювати умови для привабливого інвестиційного клімату. І навіть в умовах війни держава може запустити цей процес.

Дмитро Тузов: Була ідея створення міжнародного трастового фонду для реконструкції Донбасу, але вона не зрушила з місця. Як ви вважаєте, чому?

Валентин Краснопьоров: Ситуацію дуже сильно сповільняє сьогоднішній конфлікт. І це ключовий фактор, який треба враховувати.

Тільки тепер з’являється розуміння того, що даний конфлікт і Мінський процес буде мати довготривалу та заморожену фазу, лінія зіткнення, яка вже сформувалась, є сталою, і населені пункти перебиратися з рук в руки не будуть. Тому довгострокові програми з реалізації можливостей побудови інфраструктури і запуску соціальних інновацій можуть бути реальними.

За два роки дуже змінився регіон Донбасу, з’явились альтернативні ЗМІ. Є тенденція до автономної перебудови регіону. Три роки тому альтернативні джерела інформації були рідкісними.

Дмитро Тузов: Як це позначилось на стосунках місцевих з владою?

Валентин Краснопьоров: Раніше було так: місцеве самоврядування, яке сформувало свою думку, заганялось, приїздили можновладці і били тих самостійних мерів міст.

На сьогодні така політична система впала, правоохоронні органи не контролюються цією системою, місцеве самоврядування більш самостійне, що дозволяє з ними краще комунікувати. Вони тепер не мають дзвонити в Донецьк «смотрящему» по Донецькій області.

Анастасія Багаліка: Чи не сприймають люди Донбасу таку самостійність як неконтрольованість системи?

Валентин Краснопьоров: Почекайте пару років. Вже явно видно, що покращились дороги, відкриваються нові парки, нарешті почалася міська культура. І це кидається в очі.

Процес децентралізації сильно слугує розумінню покращення, багато реальних грошей з’являється на місцях.

Життя, яке зараз вирує, завойовує серця молоді.

Так, не можна забувати, що є ще дуже велика кількість людей  на вільному Донбасі, які налаштовані проросійськи, але й вони стали трохи м’якші. Так, вони жалкують, що «руский мир» не прийшов, разом з тим вони розуміють, що не відбувається вбивств бандерівцями, а життя вирує.