Зміни у освіті: як їх бачать учасники «Освітнього експерименту»?

Про що йшлося цього річ розповідають координаторка програми Наталя Зайцева та учасниця Ріна Лєон.

Анастасія Багаліка: Що значить «Освітній експеримент» і над ким ви експериментуєте?

Ріна Лєон: «Освітній експеримент» — це співтворчий проект від небайдужих батьків. Він існує третій рік поспіль, і цього року ми зібрали на сімейний camp 300 людей та більше 130 дітей. Ми досліджували освітні технології і освіту взагалі.

Анастасія Багаліка: Йдеться про якусь альтернативну систему освіти?

Наталя Зайцева: Так, але в цьому році в нас один день був присвячений школі як такій, і людей цікавило, як розвивати будь-які освітні простори.

Також багато наших батьків цікавляться і домашньою освітою, деяким хотілося б створити власну школу або вони вже її створили.

Анастасія Багаліка: Розкажіть про той досвід, з яким ділилися ваші батьки?

Ріна Лєон: Багато людей говорили про те, що чим більше ми будемо брати на себе ініціативу та приділяти увагу комунікації з державними школами, чим більше осередків освіти ми створюватимемо країною, тим легше нам буде спілкуватися з міністерством, наприклад.

Наталя Зайцева: В нас був директор спеціалізованої школи № 148, і ми разом з ним робили слот, який стосувався моделі співпраці батьків зі шкільними адміністраціями. Це виявилося цікавим і потрібним, адже було багато запитань.

Анастасія Багаліка: Йдеться про те, що більшість батьків і дітей та система, яка існувала всі ці роки, не влаштовує. Але вона не влаштовувала і попередні покоління, та нічого не робилося. Чому зараз з’явилося бажання щось змінити?

Ріна Лєон: Тому що є коло людей, які готові взяти ініціативу в свої руки і довести її до певного результату.

Анастасія Багаліка: Розкажіть, як ви прийшли до розуміння, що потрібні якісь зміни? Де навчаються ваші діти?

Наталя Зайцева: Моя донька навчається в Вальдорфській школі, а раніше навчалась в звичайній. Коли я вперше раз потрапила в перший «Освітній експеримент», мені було цікаво дізнатися про альтернативу. Я два роки працювала в звичайній школі, і мені хотілося повітря, саме такого, який я зустріла в «Освітньому експерименті». Коли я слухала, як представники розповідають про альтернативи, я була в захваті, але думала, що не змогла б експериментувати зі своєю дитиною. Та пройшов навчальний рік в звичайній школі, я зрозуміла, що це я експериментую зі своєю дитиною, а те, що розповідають ці люди, швидше схоже на той тип життя, який мені дуже близький.

Коли я слухала, як представники розповідають про альтернативи, я була в захваті, але думала, що не змогла б експериментувати зі своєю дитиною. Та пройшов навчальний рік в звичайній школі, я зрозуміла, що це я експериментую зі своєю дитиною

Ріна Лєон: Моя донька навчається дома, здебільшого я навчаю її сама. Вона закінчила п’ятий клас майже на відмінно. Для нас це найеколгічніша система навчання, бо вона випереджає за роками графік навчання.

Анастасія Багаліка: Чому ви вирішили вибрати домашню освіту?

Ріна Лєон: Моя донька дуже рано почала читати, писати, рахувати. І я думала, що, якщо вона це вміє, то треба атестувати ці знання. Але я не подумала, що не зможу відкотитися назад, і опинилася в ситуації, коли вона в 5,5 років здала перший клас екстерном, і ми пішли далі вчитися за один клас у рік. І сімейне навчання — це була єдина форма, при якій не було б великої психологічної різниці між її знаннями і психологічною готовністю її однокласників.

Анастасія Багаліка: Тут багато хто скаже, що школа — це елемент соціалізації.

Ріна Лєон: Так, але це неправда, бо соціалізація не має нічого спільного зі спілкуванням в одновіковому колективі під наглядом старшого вчителя або вихователя. Соціалізація — це вміння спілкуватися з різними людьми при різних обставинах.

Анастасія Багаліка: Розкажіть про юридичну площину — як зробити так, щоб дитина навчалася вдома. І в яких випадках це потрібно?

Ріна Лєон: Бувають ситуації, коли дитина хворіє, і цей механізм — залишити дитину вдома та запрошувати до неї вчителів існує ще з радянських часів. Це називається навчання за індивідуальним планом.

Для того, щоб законно бути в сімейній освіті, можна скористатися екстернатною системою навчання або дистанційною. Дистанційна форма наразі відпрацьована у приватних шкіл в Україні, і є вже 20 приватних та державних шкіл, які є лояльними до «хомскулерів», і вони беруть нас на атестацію до себе. Але можна писати заяву в районному відділку освіти, і просити собі екстернатну районну школу для атестації в будь-якому місті чи селищі України.

Соціалізація не має нічого спільного зі спілкуванням в одновіковому колективі під наглядом старшого вчителя або вихователя

Анастасія Багаліка: Де ви атестуєтесь?

Ріна Лєон: Моя дитина атестується в Харківській приватній гімназії. Зазвичай ми атестувались в сімферопольській школі да анексії. Та під час анексії я швидко зрозуміла, що потрібно швидко забирати документи дітей з цієї школи, і домовилася на дуже пільгових умовах з Харківською приватною гімназією, яка оптом забрала всі наші справи — майже 500 дітей.

Після того, я зрозуміла, що потрібно поширювати мережі шкіл, лояльних до «хомскулерів», і ось пройшло три роки, і в нас є 20 шкіл, які беруть до себе дітей.

Анастасія Багаліка: До яких висновків ви прийшли від вашого сімейного кемпу?

Наталя Зайцева: В нас не було метою давати поради, наша основна мета — це точка зборки, де ми зустрічаємося, чуєм один одного, надихаємось і множимо цей досвід. Час показав, що одразу після таких зустрічей народжується багато ініціатив.