Оборудованию медпункта могут позавидовать некоторые районные больницы. Здесь, в двух километрах от передовой, медики делают операции, стабилизируя раненых перед эвакуацией в тыл.
“Так, в нас тут є все обладнання, необхідне для реанімації, від електровідсмоктувача (що дуже важливо відсмоктувати згустки крові або з внутрішньої порожнини), апарат, який допомагає дихати людині, яка без свідомості. Коли дуже сильне поранення, відключаються всі нервові закінчення, солдат руку не відчуває, наприклад. Є вакуумні ноші, дуже хороша річ, якщо дуже тяжкі поранені з переломами”.
Медслужба обеспечена всем необходимым. За это Елена благодарит волонтеров:
“В нас є волонтери, які постійно допомагають, там їх вже невелика кількість, але вони не підводять. Вони привозять навіть якісь препарати або речі, які важко дістати".
А чим допомагає держава?
Нічим. Взагалі. Скільки я себе пам’ятаю в зоні АТО, жодної таблетки, жодної пачки анальгіна, все волонтери!”
Но некоторые материалы и инструменты, изготавливаемые украинскими производителями, некачественны и непригодны к использованию в боевых условиях. Об этом санинструктор говорит с горечью, сожалея о времени и средствах, потраченных людьми:
“Ще півроку тому, коли вийшла перша партія джгутів, я зауважила, що це повний жах. Цей джгут має бути вже підготовлений для потенційно пораненої ноги, припустимо. Все має бути швидко і доступно для солдата, в якого немає часу думати, як ним користуватися. Воно то безкоштовно, але ж матеріал витрачається. Гроші для цього потрібні ж.
Тяжко вже поїхати і покинути те, за чим ти закріплений і за що ти відповідаєш. На мені “висить” фармакологія. Так, я військова, раніше я була волонтером рік, під час Дебальцево мене вивезли", - поделилась Елена.
Информатор Медиа специально для Громадського радио.
Бывшая волонтерка, а теперь санинструктор Первого батальона Нацгвардии Елена Сонцеслава показала медпункт, оборудованный в расположении батальона в Станице Луганской. О самом медпункте и о том, как работают военные медики на передовой, Елена рассказывала журналистам.
Оборудованию медпункта могут позавидовать некоторые районные больницы. Здесь, в двух километрах от передовой, медики делают операции, стабилизируя раненых перед эвакуацией в тыл.
“Так, в нас тут є все обладнання, необхідне для реанімації, від електровідсмоктувача (що дуже важливо відсмоктувати згустки крові або з внутрішньої порожнини), апарат, який допомагає дихати людині, яка без свідомості. Коли дуже сильне поранення, відключаються всі нервові закінчення, солдат руку не відчуває, наприклад. Є вакуумні ноші, дуже хороша річ, якщо дуже тяжкі поранені з переломами”.
Медслужба обеспечена всем необходимым. За это Елена благодарит волонтеров:
“В нас є волонтери, які постійно допомагають, там їх вже невелика кількість, але вони не підводять. Вони привозять навіть якісь препарати або речі, які важко дістати”.
А чим допомагає держава?
Нічим. Взагалі. Скільки я себе пам’ятаю в зоні АТО, жодної таблетки, жодної пачки анальгіна, все волонтери!”
Но некоторые материалы и инструменты, изготавливаемые украинскими производителями, некачественны и непригодны к использованию в боевых условиях. Об этом санинструктор говорит с горечью, сожалея о времени и средствах, потраченных людьми:
“Ще півроку тому, коли вийшла перша партія джгутів, я зауважила, що це повний жах. Цей джгут має бути вже підготовлений для потенційно пораненої ноги, припустимо. Все має бути швидко і доступно для солдата, в якого немає часу думати, як ним користуватися. Воно то безкоштовно, але ж матеріал витрачається. Гроші для цього потрібні ж.
Тяжко вже поїхати і покинути те, за чим ти закріплений і за що ти відповідаєш. На мені “висить” фармакологія. Так, я військова, раніше я була волонтером рік, під час Дебальцево мене вивезли”, – поделилась Елена.
Информатор Медиа специально для Громадського радио.
