«Дев’яті Олексині читання» відбулися у Костянтинівці на Донеччині

Учасниками науково-практичної конференції стали школярі північної частини регіону, освітяни, громадські діячі. На скайп-зв’язку цього дня був Василь Овсієнко — людина, що знала особисто Олексу Тихого, сиділа свого часу в одній камері з ним. Василь Овсієнко говорив про внесок Тихого у створення та діяльність Гельсінської правозахисної групи.

«З’явилася нова сила — Українська Гельсінська група, на чолі з Миколою Руденком, Олекса Тихий був також одним із засновників. Ця група оживила пам’ять світу про Україну, адже про Україну майже нічого не знали в світі. Але потрібно було, щоб з’явилася ця група, котра донесла б інформацію про Україну, яка бореться, а допомагають, як правило тим, хто бореться», — сказав Василь Овсієнко, звертаючись до молоді та усіх учасників читань.

Дев’ять років тому читання, присвячені донецькому правозахиснику, що загинув у в’язниці, відстоюючи свої переконання, започаткував дружківський журналіст Євген Фіалко. Сьогодні пан Євген упевнений, що на правильному шляху, популяризуючи твори Тихого, адже його доробок досі мало відомий українському загалу.

«Це щось нове, якась родзинка, яку вони внесуть у ту велику роботу, яка проводиться навколо Олекси Тихого. Це можуть бути зустрічі з людьми, які знали Олексу Тихого або якісь рукописи його. Бо багато ще недосліджених  матеріалів», — говорить голова журі читань Євген Фіалко.

Темою конференції стали морально-етичні принципи Олекси Тихого. Учасники — а це старшокласники — кажуть, що знайомилися з першоджерелами, говорили з родичами, намагалися відшукати маловідомі сторінки життя Тихого. А тема патріотизму, про який писав Тихий, вивчення і захисту української мови саме на російськомовній Донеччині, як ніколи, актуальна.

«Сьогодні я буду говорити про морально-етичні принципи Олекси Тихого. Я вважаю, що ця проблема у наш час є дуже актуальною через ту ситуацію, яка склалася на Україні, особливо на  Сході. Тому я вирішила досліджувати, як сподвижники українського руху змогли подолати ці перешкоди, щоб досягти незалежної України», — каже учасниця читань з Артемівська Анастасія Зборщенко.

Тема Тихого цікава і Владиславі Полянській — учениці 9-класу Олексієво-Дружківської школи № 14, де свого часу вчителював Олекса Тихий, зараз там створено музейну кімнату і встановлено пам’ятний знак.

«Мені подобаються Олексині читання, подобається працювати з цією темою. Я веду у своєму шкільному музеї екскурсію по Олексі Тихому, мене ця робота надихає на якісь нові відкриття, я дізнаюся багато нового, я хочу працювати у цій сфері», — ділиться школярка Владислава.

А деяких учасників незламна постать Тихого надихнула навіть на створення віршів.

«Там, де кінчається небо і починається Всесвіт, там, де немає суничного присмаку Франції, жив цей простий чарівник, який звався Олексою, серед людей, що ховались від бою у шанці. Та, де він жив, і не пахло багатством і розкішшю, вся ця країна була, мов зруйнована мрія. У неосяжних степах чужий вітер блукав, та це поки що. Поки в тонких пеленках прокидалась надія», — читає свій вірш про Олексу Тихого учениця Костянтинівського ліцею Галина Золотухіна.

До оцінки робіт дітей долучився відомий історик, журналіст та громадський діяч Вахтанг Кіпіані. За його словами, Тихий ще у 70-х роках передбачав ті процеси, що зараз відбуваються в Україні.

«Я думаю, коли ми тут, в Донбасі, говоримо про Тихого, ми говоримо не про ті часи, ми говоримо про те, що відбувається зараз. Те, що ваш край пережив і ваше місто, це нам сигнали, для тих, хто живе ці роки, принаймні тим, кому за 25 років, що ми недопрацювали.  Якби центральна вулиця вашого міста чи Дружківки,  мала бути перейменована і  носила ім’я Тихого, то по ній російські танки б не пройшли. Тихий не був героєм, він був звичайною, нормальною людиною. Його поведінка і постава — це єдино можлива нормальна постава здорової людини. Він що — не знав російської? Знав і читав багатьма мовами. Він що — ненавидів ці мови? Ні. Він знав, що моє — це українське. Для більшості з вас ваше рідне — українське, тож говоріть, вивчайте», — наголосив Вахтанг Кіпіані.

Крім присутніх на конференції, свою роботу про Тихого надіслала також дівчина з окупованої території. Цю роботу зачитали члени журі. Наступного року будуть проводити десяті, ювілейні читання Олекси Тихого, а Україна відзначатиме 90-ту річницю з дня його народження. Організатори сподіваються, до популяризації ідей відомого донецького правозахисника долучатиметься все більше української молоді. Також цього дня стало відомо, що є попередня згода керівників чотирьох міст Донеччини — Костянтинівки, Дружківки, Краматорська і Слов’янська — перейменувати одну вулицю, яка має об’єднати ці міста, у проспект Олекси Тихого.

Наталя Поколенко з Донеччини для «Громадського радіо»