Позиції бойовиків після розведення у Станиці будуть більш вигідними — Золкін

Голова райдержадміністрації Юрій Золкін пояснює, чому потрібно було переглянути умови розведення сил у Станиці, та чому місцеві так по-різному ставляться до даної ініціативи.

«В цій кілометровій зоні і адміністрація, і райрада, фінуправління, відділ міграційної служби, Центр надання адміністративних послуг зі всіма реєстрами, податкова, державний нотаріус, БТІ зі всім архівом, «Сбербанк», школи, дитячий садок, котельня, яка забезпечує центр, «Укртелеком», а це зв’язок і контроль за зв’язком, відділ поліції, управління соцзахисту, управління пенсійного фонду, центр зайнятості, територіальний центр обслуговування пенсіонерів і т.д.

Технічно це все віддати, як хотіли бойовики, і відвести війська на кілометр – цього робити не можна і ніхто цього не робитиме, я в цьому впевнений».

Частина людей активно допомагає українським бійцям. Волонтерять як мешканці навколишніх населених пунктів, так і самі станичани. Саме вони найактивніше і відкрито протестують проти відведення Збройних сил України із житлових кварталів Станиці.

«Не можуть тиловики передбачити все, що буде потрібно сьогодні чи завтра на цьому блокпосту. Умовно кажучи: сьогодні потрібна лопата, завтра сокира, післязавтра маскувальна сітка, яка сьогодні вночі згорить під час обстрілу. Волонтери більш мобільні і швидше реагують на такі ситуації.

Люди більше двох років допомагають хлопцям, вони зустрічають бійців, які заходять сюди по ротації, вони розуміють, що блокпост на 5-ій лінії (вулиця у Станиці Луганській – авт.) відвоювали не просто так – там загинули чотири хлопці з Чернігова. Один з них пролежав багато часу в комі і помер цього року. Чотири хлопці з Чернігова віддали свої життя, аби оці 300-400 метрів відвоювати у бойовиків і закріпитись на цьому блокпосту. Потім блокпост біля «жінки з хлібом» (постамент. В цьому районі зараз розташоване КПВВ – авт.) – там теж є загиблі. Сьогоднішня «сіра» зона: вулиця Москва-Донбас, Лебединського. Спершу, коли не було сил і можливості, ці вулиці просто патрулювалися. Знову ж, хлопець з львівського батальйону загинув в цій «сірій» зоні, коли патрулював.

Проста людина, яка прожила два роки з нашими воєнними душа в душу, і яка розуміє, що кожен кусок нашої землі политий кров’ю наших солдат… Коли сьогодні говорять про розведення і т.д., питання навіть не в безпеці, в першу чергу. Чому деякі люди активно протестують? Вони не розуміють, навіщо і з якою мотивацією ми повинні віддавати хоча б метр нашої землі. Людям дуже важко щось заперечити, бо справді кожен шматок землі в Станиці политий кров’ю наших солдат».

Є, за словами Золкіна, й такі, яких в першу чергу хвилює, що ж буде з соціальними виплатами, якщо українські бійці залишать Станицю.

«Вся Україна називає їх «ватниками». Але вони жителі Станиці Луганської, тому я їх ніяк не називатиму. Просто є частина людей, які переслідують свої меркантильні цілі: пенсії, соціальні виплати догляду за дітьми, за інвалідами і т.д. Тобто, вони реально розуміють, що, якщо сюди прийде якась «недореспубліка», що, якщо в результаті розведення, не дай Бог, створяться умови, що «ЛНР» почне наступальні дії – в Станиці створиться зона нестабільності. Як наслідок: зупиняє роботу «Сбербанк», призупиняють роботу держустанови – «А хто ж нам тепер буде платити пенсію?».

А от деякі хочуть, аби Станиця Луганська була немілітарною, «сірою» зоною. При тому, підвладною українському уряду.

«Зачаровані такі, які кажуть, буквально, наступне: «Нехай українські військові виходять, а все залишається, як є: Україна нам платить нам пенсії і все решта. Кажу: «Якщо українські воєнні підуть, яка тут буде влада?» – «Ні, влада хай залишається».

Золкін зазначає: з повідомленням про розведення військ, ситуація у Станиці Луганській загострилася.

«Як тільки оголосили про відведення, вони (бойовики) почали більш активно обстрілювати. Тобто, до того було таке собі затишшя, а коли оголосили про відведення – навпаки».

За новою схемою, розведення відбуватиметься поза житловим сектором. Адже деякі місцеві живуть навіть за 250 метрів від лінії розмежування.

З точки зору воєнної стратегії, бойовики внаслідок розведення не втрачають нічого, адже основні позиції розміщені на горі біля пам’ятника князю Ігорю. А там немає житлових кварталів, лише дачні масиви. До того ж, власників дач не впускають туди ще з 2014. Та й географічно Станиця Луганська, відносно позицій біля пам’ятника князю Ігорю, розміщена внизу. Якщо розведення відбудеться, навіть за новою схемою, позиції бойовиків будуть розміщені ще вище, аніж зараз. Відповідно, як вважає Золкін, їхнє становище буде більш вигідним.

Українські військові, у свою чергу, готові до розведення, проте необхідного для цього семиденного режиму тиші у Станиці Луганській немає.

Анастасія Шибіко, Станиця Луганська