Крім небезпеки через забруднення трупною отрутою та важкими металами від боєприпасів, вода може бути заражена збудниками безлічі хвороб. Серед них є такі, які не потребують специфічного лікування, і людина може одужати самостійно. Наприклад, ротавіруси. Але випивши забруднену воду, можна заразитися й серйознішими хворобами: холера, дизентерія, сальмонельоз, лямблії, лептоспіроз, криптоспоридіоз, гепатити. Від гепатитів, до речі, раз на 10 років можна робити щеплення. Багато з цих хвороб викликають діарею, і як наслідок — сильне зневоднення організму. Це виснажує. Людина почувається дуже втомленою, розповідає експертка з охорони водних ресурсів, голова водного комітету Професійної Асоціації Екологів України (ПАЕУ), кандидатка географічних наук Марʼяна Гінзула:
«Якщо імунітет хороший, то людина відходить швидше. Якщо діарея не проходить понад 3 дні, пора починати хвилюватись дуже сильно. Зневоднення потребує ще більшої кількості води. Тут треба орієнтуватися на самопочуття. Якщо людина втомлюється, їй стає все гірше і гірше, другий день — кризовий. Якщо на другий день ми почуваємося дуже погано, то, звісно, краще почати вживати сорбенти. Ними можна себе підтягнути, вони хоча б щось витягнуть. Єдиний момент — якщо ми маємо підозру, що це від води, не почати вживати у ще більшій кількості ту саму воду. Тут треба буде подбати про інше джерело».
За даними міськради Маріуполя, у місті зараз залишаються близько 120 тисяч людей. Доступ до води має невеликий відсоток місцевих. Окупанти частково відновили централізоване водопостачання, робити це почали влітку. Втім, через розбиті ними ж комунікації, відновлення можливе далеко не усюди, а сам процес запуску води приніс ускладнення і проблеми.
«Через пошкоджені комунікації подавати нормально воду не було жодної можливості. Тому були постійні прориви, відбувалися затоплення та величезні втрати води. Затоплювало підвали, квартири на перших поверхах. За нашими даними, вода є у кварталах, які майже не постраждали від обстрілів, але таких дуже мало. Якість води — під питанням», — відповіли на запит Громадського радіо у міськраді Маріуполя.
Говорити про якість води у Маріуполі доволі складно. Знову ж таки, через зруйновану інфраструктуру очищувати воду перед подачею до кранів маріупольців можливості немає.
У ситуації, коли особливо обирати, що пити, не доводиться, і бутельована вода у великому дефіциті, за можливості її варто очищати будь-якими доступними методами. Якщо є глеки-фільтри, вони стануть у пригоді. Також профільтрувати воду можна через активоване вугілля.
Читайте також: Лежали у чергах під обстрілами, щоб набрати води — спогади маріупольців
А ще використовувати так звані «військові таблетки» для знезараження. Це ідеальний варіант. Але, зрозуміло, що більшість маріупольців точно таких таблеток не мають. Тож, із найпростіших способів залишається кип’ятіння. Втім, довготривале вживання лише кип’яченої води теж може мати негативні наслідки для організму, розповідає Мар’яна Гінзула:
«У залежності від того, чого боїмося, кип’ятити треба довше і довше. Від ботулізму, наприклад, треба кип’ятити 6 годин. Але серйозно, хто буде кип’ятити воду 6 годин? А найпростіші інфекції, гепатити й так далі — це 10-30 хвилин. У будь-якому випадку кип’ячена вода — це 70% впевненості, що з нею все ок. Хороший метод — відстоювання. Щось трішечки осяде. І оцю відстояну воду кип’ятити. Але вживати кип’ячену воду тривалий період дуже шкідливо для організму.
Тому що вона позбавлена усіх солей. Вона узагалі сама по собі унікальний розчинник, тільки присутність у ній якихось мінералів робить її умовно корисною для організму. А якщо всі мінерали забрати, вона починає їх всотувати та витягувати мінерали з тіла. Класний варіант: беремо кип’ячену воду і додаємо до неї мінеральну. Наприклад, на 1 літр 100 мілілітрів. Це прям супер. Ми говоримо по суті про хімічний напій. Ще один хороший момент — можна додавати йод».
Читайте та слухайте також: «Основне завдання — вижити»: яку воду доводилось пити маріупольцям на початку блокади?
Ці поради можуть стати у пригоді не лише маріупольцям, а й жителям інших регіонів, де тривають бої. У разі, якщо людина виїхала на відносно безпечну територію, варто, за можливості, подбати про здоров’я після пережитого, шалених не лише психологічних, а й фізичних навантажень, говорить Марʼяна Гінзула:
«Якщо відбувається якась складна ситуація, варто покидати цю територію. Але кожен вирішує сам. Якщо ситуація критична і людина на межі виживання, то про які поради можна говорити? Виживайте з тим, що для вас доступне. Якщо ви виїхали та маєте можливість — зробіть вакцинацію, перевірте своє здоров’я, щоб знати, чи є якісь наслідки, чи є шкода від того, що ви пережили».
За даними Маріупольської міськради, під час бойових дій були пошкоджена половина з 22 насосних станцій, більшість трансформаторних станцій. Загалом у місті 90% інфраструктури мають ті чи інші пошкодження, пояснюють у міськраді:
«Усі каналізаційні станції були затоплені, а отже були у неробочому стані. Наразі вони так і не працюють. Ключовий колектор на вулиці Митрополитській — обвалений. Оцінити рівень пошкоджень мереж водопостачання неможливо, оскільки це підземні комунікації. Але є чітке розуміння масштабу руйнацій, що це понад 50%, тобто понад 480 км мережі.
Така ж ситуація склалася з котельнями та газовими магістралями. У місті майже всі 66 котелень мали ушкодження внаслідок російських обстрілів. Деякі — знищені повністю. Ремонт однієї котельні займає близько одного року. Зруйновано також 50-70% газових магістралей».
Читайте також: У Маріуполі російські окупанти змушують людей працювати за воду — мер Бойченко
У 2020 році в Маріуполі розпочали проєкт побудови водоочисного заводу та модернізації системи водопостачання міста, аби покращити якість води з кранів. Бо через високу жорсткість вона була фактично технічною.
На реалізацію проєкту французькі партнери виділили €64 млн. Утім побудувати водоочисний завод тут не встигли. Тепер у міськраді підраховують витрати на майбутнє відновлення водопровідних комунікацій:
«6-7 місяців необхідно буде витратити на складання проєктної документації. 2-3 роки знадобиться для відновлення всіх водопровідних мереж, каналізаційних та насосних станцій. Потенційно ми оцінюємо витрати у розмірі 3 млрд грн».
Але відновлювати доведеться не лише комунікації. Знадобиться час і зусилля й на очищення водойм, ґрунтів. Адже після бойових дій забруднення довкілля величезне. На думку Мар’яни Гінзули, очищення природних ресурсів можливе у доволі оптимістичні терміни. Адже Україна має багату природу, високий рівень біорізноманіття, потужні природні ресурси.
«Чи можна з цим боротися? Так, це можливо, це хороша програма 10-20 років успішних кроків, послідовної політики. І всю цю ситуацію можна витягнути. Насправді довкілля справляється з грандіозними викликами. Я навіть вбачаю у тому плюс, що багато людей виїхало. Попри те, що їм багато хто заздрить насправді менше людей — більше повітря. Кількість ресурсу і навантаження зменшується. І це великий плюс. Чим менше людей, тим швидше природа відновлюється. Якщо все буде добре, то ми будемо говорити про роки. Коли все буде трішечки гірше, ну, будемо говорити про довший період», — запевняє Мар’яна Гінзула.
Тетяна Жук пережила бомбардування Маріуполя, їй вдалось виїхати з міста. Зараз вона розповідає, що маріупольський досвід змінив її ставлення до води:
«Зараз я не роблю запаси, хоча варто було б. Я відчуваю, що якщо почати це зараз робити, це не те щоб, життя мене нічого не навчило, це швидше небажання знову повертати ті відчуття тривоги, які я відчувала, коли доводилося ходити по воду, якось запасатися нею. Але я розмірковую над тим, як це краще зробити, щоб уникнути якихось неприємних ситуацій.
У чому ж проблема? По-перше, у моїй теперішній квартирі немає ванни, немає такого великого надійного місця, це просто душова кабіна. Я намагаюсь не панікувати, але я думаю про те, щоб купити велику цистерну, як в офісах стоїть, може й не одну. Для того, щоб, може, запастися водою. Я готова перейти у разі чого до екстремальних умов, до режиму економії. Маріуполь навчив, загартував. Відключення води — це не найстрашніше, що може статися».
Азовське море/Відео: Ганна Прокопенко
Читайте також: «Для тих, хто хоче згадати, яким було місто» — онука загиблої у Маріуполі журналістки публікує книгу її рукописів
Маріуполь дійсно загартував усіх, хто вижив у тих умовах, у яких опинилося півмільйонне місто. Маріуполець — це тепер окремий вид суперсили. І насправді зовсім не хотілося б, щоб ці поради про виживання в екстремальних умовах, про очищення води з калюж, новини про смерті від зневоднення ще були б актуальними в Україні. Тож віримо у краще та готуємось до гіршого.
This publication has been created within the framework of «Strengthening disaster risk mitigation in conflict affected areas of Ukraine» project implemented by ACTED, IMPACT Initiatives and Right to Protection with the support of Switzerland.
Цю публікацію було підготовлено в межах проєкту «Зниження ризиків стихійних лих у постраждалих від конфлікту районах України», що імплементується ACTED, Ініціативами IMPACT та БФ «Право на захист» за підтримки Швейцарії.
This publication has been produced with the support of Switzerland. The contents of this publication are the sole responsibility of contractor and do not necessarily reflect the views of the donor.
Ця стаття була створена за підтримки Швейцарії. Відповідальність за зміст цієї публікації несе виключно авторський колектив. Думка авторів не обов’язково відображає погляди донора.
Повністю подкаст слухайте у доданому аудіофайлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS