«Основне завдання — вижити»: яку воду доводилось пити маріупольцям на початку блокади?
У другому епізоді подкасту «Маріуполь. Зневоднення» авторка, журналістка Громадського радіо Ганна Прокопенко говорить з експертами та місцевими жителями про те, якої якості була вода, яку люди використовували на початку окупації міста.
Уявіть просто посеред вулиці у півмільйоннику люди з чашками та глечиками черпають воду за допомогою відра та баклажки з калюжі.
Воду з калюж маріупольці за можливості намагалися використовувати для санітарних потреб, миття посуду, якоїсь мінімальної гігієни. Це була так звана «технічна вода».
Тетяна Жук, яка пережила бомбардування Маріуполя, розповідає: така «технічна вода» закінчувалась швидше за «питну»:
«Технічна вода — це вода для вмивання, для миття посуду, для змивання в туалеті, тобто якісь побутові справи, постійно доводилось мити руки після виходу на вулицю, на вогнище тощо. Ми намагались мити посуд не часто, а раз на кілька днів. Зазвичай же обходились обтиранням серветками. Вода дуже швидко закінчувалась ще й через каналізацію, що не працює. Потрібно було більше води використовувати для сантехніки».
Сніг можна було перетворити на воду — цьому раділи
Попри холоди, опади у Маріуполі були буквально порятунком з неба. Тобто люди не зважали, що якщо йде сніг, то температура повітря нижча — холодно тоді було постійно. А от те, що сніг можна було перетворити на воду — цьому раділи, згадує маріуполець Роман Амелякін:
«Традиційне джерело — це талий сніг та дощова вода. Випав сніг у перших числах березня, і всі без виключення мешканці збирали його в якісь відра, в якісь місткості, розтоплювали та використовували для гігієнічних потреб. А хтось і для вживання як питної води чи для приготування їжі. Такі випадки були непоодинокі, ми були свідками того, що люди пили цю воду. Нам пощастило не вживати її, а використовувати воду з джерел. Але джерела були такі, що там теж була дощова вода, або якась проточна».
Читайте також: «Жодних цифр, показників та офіційної інформації»: що ми знаємо про ситуацію з питною водою на окупованому Донбасі?
Тетяна Жук розповідає, що цієї весни у Маріуполі було дуже холодно. Опалення не було, багато будинків від обстрілів залишилися без вікон.
Тож, фактично температура в оселях не сильно відрізнялась від температури повітря на вулиці. Тому сніг просто так не танув. Найчастіше його набирали у посуд і топили на вогнищах.
«Була проблема знайти воду, тому ми дуже всі зраділи, коли, здається 7 чи 8 березня випав сніг. І всі просто збирали цей сніг відрами, тазами якимись, пакетами… У використання йшло все. Я яскраво пам’ятаю, як у нашій ванні плавають оці крижані брили зі снігу. І ми просто чекаємо, поки він топиться. У квартирі було доволі холодно, і ці брили могли 2-3 дні не танути. Так дивно було за цим спостерігати», — згадує Тетяна.
Зрозуміло, що сніг, калюжі й річки — не найкращий варіант для пиття. Утім, абсолютно безпечною не можна назвати й воду з криниць та джерел. Маріуполець Роман Амелякін згадує, що вода з багатьох джерел мала неприємний присмак:
«Усі 5 джерел, які ми використовували для того, щоб набрати воду, мали воду дуже поганої якості. У неї був хімічний присмак, вона була дуже жорстка. На посуді, у якому її кип’ятили, залишався вапняний наліт. Вода була дуже поганої якості в усіх джерелах, які ми знайшли. Вживати її тимчасово доводилося, але, якби вживали її триваліший період, це завдало б шкоди здоров’ю».
Читайте також: Лежали у чергах під обстрілами, щоб набрати води — спогади маріупольців
«Кров була всюди. На стінах, на операційних столах — усюди»
Будь-які поверхневі джерела в Україні не підходять для вживання такої води, розповідає кандидатка географічних наук, експертка з охорони водних ресурсів, голова водного комітету Професійної Асоціації Екологів України Марʼяна Гінзула. Але українці у більшості звикли до бутельованої води. Вона проходить очищення і безпечніша. Втім, розуміємо, що у Маріуполі не йшлося про бутельовану. Люди намагалися просто не померти від зневоднення.
«Якщо ви у складних умовах, в окупації, у зоні активних бойових дій, ви змушені, і повинні вживати ту воду, яка є у вас у наявності. Краще пити, ніж не пити. Основне завдання — вижити за будь-яку ціну. Чи є ця вода безпечною? Ну, звичайно, що ні. Вона несе у собі загрозу. І у такій ситуації йдеться про воду, яка ніким за фактом не перевіряється. Колодязі, річки тощо, все це було і раніше непридатним. А станом на зараз, і з кожним новим роком ця проблема буде набирати більшої гостроти, більших масштабів і більших проявів. Ця вода ставатиме все більше і більше непридатною.
Чи можна сьогодні вживати воду з будь-якого поверхневого джерела на території України? Ні, не рекомендовано. У нас і раніше були значні проблеми із забрудненням водойм різними речовинами через активні скиди-викиди, через величезну кількість кишкової палички, через недостатньо очищені каналізаційні скиди. Це все було і раніше, але, звісно, не у таких масштабах».
А от медики у Маріуполі були змушені використовувати питну воду, яку привозили співробітники «Міськводоканалу», і для мінімальних побутових потреб. Аби принаймні змити кров з операційних столів, розповідає дитячий хірург Олександр Мартинцов. Він працював у лікарні у центрі міста.
«Кров була усюди. На стінах, на операційних столах — усюди. Розумієте, який темп був? Анестезіолог дає наркоз, я роблю операцію, анестезіолог виводить його швиденько, і відправляє до реанімації. Санітарка була одна, бо інші не приїхали. Вона проходить шваброю, бо вся підлога у крові. Без цього ж не можна працювати. Треба ж розрахувати — технічна вода, потреби. Ми ж маємо підготувати операційну до роботи. Санітарка за можливості економила воду. Але доводилось брати питну, бо іншої в нас не було. Але „Водоканал“ до останнього допомагав нам. Раз на три дні нам вистачало півтори тонни. Вони привозили машиною. Хоча тривали обстріли, вони якось проривались. Добре, що вони були неподалік нас, і ця машина проривалась до нас, і воду закачували. Вода була, але ми її берегли», — згадує лікар.
Читайте також: Маю надію, що цього року ми повернемося у Маріуполь — Петро Андрющенко
Кілька місяців тіла загиблих містян розкладались поруч місцями, де живуть люди, і труїли ґрунтові води
Ще одне джерело води у Маріуполі — море. Але солона вода теж не підходить для пиття. Не лише через природний склад такої води, а й, у тому числі через техніку і боєприпаси, які потонули в морі, пояснює кандидатка географічних наук, експертка з охорони водних ресурсів, голова водного комітету Професійної Асоціації Екологів України Марʼяна Гінзула.
«Морську воду пити? Дуже небезпечно. Взагалі, приморське узбережжя українське має проблему з холерним вібріоном. І оце малосольна риба, морська вода — воно вже давно не є хорошої якості. Враховуючи, кількість збитої техніки, яка знаходиться там, я б не рекомендувала. Здається, що є плюс. Тому що вона має сіль. Ну для купання це плюс, тому що купання в прісних водоймах більш небезпечне в рази, ніж купання в морській воді. Але це також дуже умовно. І вживання такої води — не у плюс. Але знову ж таки, якщо ситуація складна, то вживаємо те, що є у наявності», — каже Марʼяна Гінзула.
Через щільні обстріли маріупольці тривалий час не мали змоги ховати загиблих, як належить. Тож, тисячі тіл складали у підвалах, під’їздах, перших поверхах. Або ховали неглибоко, ледь присипаючи землею. Більша частина поховань була не на спеціально відведеній ділянці кладовища, а хаотично розкидана містом — ховали у городах, клумбах, парках, на подвір’ях багатоповерхівок. Крім понад сотні тисяч загиблих цивільних, сюди додалася і величезна кількість загиблих військових.
Пізніше окупанти розпочали ексгумацію і перепоховання загиблих. Утім, кілька місяців тіла розкладались поруч місцями, де живуть люди, і труїли ґрунтові води. Коли розпочинається процес активного гниття, тіло стає дуже небезпечним, пояснює Марʼяна Гінзула:
«Перше правило у такій ситуації — не торкатися тіл, які розкладаються. Якась незначна кількість трупних отруйних речовин, звісно, через пори виділяється, але вона незначна. Тому підчепити щось на похороні, проводжаючи рідних чи знайомих і цілуючи труп — це дуже виняткові випадки й малоймовірно. Тим паче якщо це сухий поцілунок, не вологий, у вас немає якихось ранок. Інша ситуація вже з біомасою, яка розкладається. Якщо ми маємо справу з тілом, яке розкрите, де відбувається вже гниття, у ньому — гнильні бактерії працюють на всі 100%. То до такої біомаси не варто підходити й навіть близько.
Із таким вже треба працювати у спеціальному одязі тощо. Тому бажано оминати такі місця, маршрути, і зрозуміло, що вода в околицях таких… та взагалі про яку воду відкриту для пиття у Маріуполі можна говорити? Про це навіть не варто і думати».
Взимку для людей важче, але для довкілля легше. Для води зимовий період кращий.
Крім трупної отрути, на території, де точилися бої, залишилась величезна кількість воєнної техніки та боєприпасів. Важкі метали з них теж всотуються у землю, а потім — у воду, говорить Марʼяна Гінзула:
«Знову ж таки, все знаходиться на не екранованих поверхнях, протікає, особливо те, що знаходиться біля водних об’єктів. Йде дощ, це все стікає. Я вже мовчу про паливо, яке знаходиться у боєприпасах. Воно дуже токсичне. Його є достатньо велика кількість. Якщо ми говоримо про ракету, якій треба пролетіти сотні кілометрів, то уявляєте, про який об’єм йдеться. Якийсь танк у річці чи ще щось, літаки й так далі… Це ж величезна токсична пухлина у тілі й вона буде фонити-фонити-фонити й насичувати цю воду. Україна — одна з найбільш замінованих країн світу. Звісно, що боєприпаси розкладаються. Ми йдемо трошки до кращого, бо йдемо до холоду. Взимку для людей важче, але для довкілля легше. Для води зимовий період кращий».
Читайте також: Молодших жінок та дівчат роздягали, старших — опитували: маріупольчанка про фільтраційний табір росіян
На спеціалізованих підприємствах, у медзакладах усі небезпечні для природи речі на кшталт тіл загиблих чи боєприпасів мають знаходитись на спеціальній екранованій поверхні. Вона виступає бар’єром між забрудненням і ґрунтом. Звичайно, що на території, де ведуться запеклі бої, про таке не йдеться. Усі забрудники хаотично розкидані.
- У наступному випуску йтиметься про те, які ще загрози для здоров’я може нести вода з невідомих джерел, а також — коли можливе відновлення інфраструктури водопостачання і природи у Маріуполі.
This publication has been created within the framework of «Strengthening disaster risk mitigation in conflict affected areas of Ukraine» project implemented by ACTED, IMPACT Initiatives and Right to Protection with the support of Switzerland.
Цю публікацію було підготовлено в межах проєкту «Зниження ризиків стихійних лих у постраждалих від конфлікту районах України», що імплементується ACTED, Ініціативами IMPACT та БФ «Право на захист» за підтримки Швейцарії.
This publication has been produced with the support of Switzerland. The contents of this publication are the sole responsibility of contractor and do not necessarily reflect the views of the donor.
Ця стаття була створена за підтримки Швейцарії. Відповідальність за зміст цієї публікації несе виключно авторський колектив. Думка авторів не обов’язково відображає погляди донора.
Повністю подкаст слухайте у доданому аудіофайлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS
