Маніфест «нового класицизму» у 1920 році опублікував Ферруччо Бузоні. На його думку, новий напрямок передбачав «розвиток, відбір та використання всіх досягнень минулого досвіду і втілення їх у тверду і витончену форму». Втім, слава головного неокласициста дісталася не йому, а Ігорю Стравінському, який завжди вміло пристосовувався під вимоги будь-якої епохи. Новий напрямок став символом протистояння атональному методу, так само як Стравінський назвався головним антагоністом Арнольда Шьонберґ. Втім, через 100 років їхня контроверза вже не здається такою очевидною. У цьому випуску програми «Мі-дієз» ведуча Любов Морозова разом із музикознавцем і композитором Олексієм Войтенком досліджують діалектичний союз двох геніїв XX століття крізь призму реанімованих старовинних жанрів.