Що спільного між Елвісом Преслі, Deep Purple та Ріхардом Штраусом?
Що трапилося з класичною музикою на межі XIX—XX століть? Чому романтичний підхід став неактуальним і що прийшло йому на зміну?
wikimedia.org
XX століття – це зірковий час композиторів-винахідників, але — тссс! — безліч ідей, які вони розвивали, придумали раніше. Щоби розставити усі крапки над «і» та всі дієзи при ключі, ми розпочинаємо новий радіокурс з історії класичної музики XX століття з розповіді про революційні п’єси кінця ХІХ століття. Належали вони композиторам, які індиферентно ставилися до будь-яких революцій – Еріку Саті, Клоду Дебюссі, Морісу Равелю, Густаву Малеру та Ріхарду Штраусу. Із програми ви також дізнаєтеся:
- Кого з тогочасних композиторів можна назвати «хіпстером ХІХ століття»?
- Звідки в маніфесті музичного імпресіонізму взялася еротика?
- Як примусити персонажів картин Дієго Веласкеса танцювати придворні танці XVI століття?
- Чи існує натхнення за розкладом?
- Чому композитор Густав Малер став одним з найжаданіших гостей на канапі Фройда?
Треклист:
- Фредерік Шопен. Етюд ор.10 №12 до мінор «Революційний» (1831). Виконує Франсуа Рене Дюшабль (фортепіано)
- Ерік Саті. «Запрошення» з циклу «Арії, від яких всі втечуть» (1897). Виконує Хокон Естбьо (фортепіано)
- Клод Дебюссі. Прелюдія до пополудневого відпочинку фавна (1894). Виконує оркестр Anima Eterna Brugge. Диригент – Йос Ван Іммерсель
- Моріс Равель. Павана на смерть інфанти (1899). Виконує Святослав Ріхтер (фортепіано)
- Ріхард Штраус. «Передмова, або Схід» з симфонічної поеми «Так казав Заратустра» (1896). Виконує Чиказький симфонічний оркестр. Диригент – П’єр Булез
- Густав Малер. Адажієто з Симфонії №5 (1902). Виконує Чиказький симфонічний оркестр. Диригент – Даніель Баренбойм
Сидір Бузина для Громадського радіо
