Міла Мороз
«Відправила резюме на понад 100 вакансій»: як працює ініціатива Help Ukrainian women find a job
Інтерв'ю
Українки можуть безплатно отримати допомогу від рекрутерок: тренінги, консультації та підбір вакансій під потреби кандидаток
Ведучі1
Гості2
«Прийшла війна, і я просто думала, що я можу зробити? Виходячи з тих знань та тих вмінь, які в мене є».
З таких слів починає розповідь про свій проєкт рекрутерка Ірина Мусій (вона ж — Аріна Крапка). Впевнена, такі роздуми були у всіх. І в мене також. Ірина після 24 лютого запустила ініціативу Help Ukrainian women to find a job. Тут рекрутерки та менторки безкоштовно допомагають українкам працевлаштуватися.
«Склалася ситуація, що кандидатки, які шукають роботу, перебувають в такому непростому стані, як і ми всі. Розгублені. Потребують більше співчуття і зі сторони компаній, і зі сторони роботодавців. Підтримки. А ринок праці залишився, як до війни. Хоча багато компаній кажуть, що вони наймають українців, що вони зробили якісь квоти для українців (якщо ти будеш на тому рівні, як інші кандидати, з інших країн, вони нададуть тобі перевагу). Але, по суті, для тих, хто нижчих рівнів — джуніори або ще хтось — роботу знайти дуже складно. Багато хто лишився без роботи», — згадує Ірина.
В Україні стрімко зростає безробіття — до 35% у ІІ кварталі 2022 року, такі дані Нацбанку. Там прогнозують, що надалі рівень безробіття поступово знижуватиметься, проте буде вищим за свій природний рівень. Через довгострокові наслідки війни.
Вже понад 70 жінок стали учасницями ініціативи Help Ukrainian women to find a job. Серед них і харків’янка Тетяна Чепел.
«Я почула дуже багато „ні“, та отримала багато „ні“. Перші рази я сумувала з цього приводу. Але потім ти просто починаєш по накатаній… Я просто психанула після 10 „ні“. Вирішила, що дарма витрачаю час. Сіла, відгукнулася на спочатку 50 вакансій. Потім посиділа, попила чайку, зрозуміла, що це якось мало. І у мене вийшло трохи більше 100 вакансій», — ділиться Тетяна.
Це подкаст «Міленіалки» і я, його ведуча, Міла Мороз. Я вирішила, що я можу допомагати, розповідаючи про таких дівчат, як Ірина і Тетяна. Тому сьогодні пропоную говорити про те, що робить нас з вами дійсно незалежними (особливо під час війни!): про пошук роботи, соціальну згуртованість та girls power.
Як виникла ідея створити проєкт Help Ukrainian women to find a job
Ірина Мусій майже рік працює в IT-рекрутингу. Питання гендерної рівності і прав жінок завжди були для неї актуальними — це частина внутрішньої реалізації.
«Я бачила, що є дуже велика проблема з пошуком роботи. Станом на березень більше 50% українців втратили роботу. Також я бачила, що більшість тих, хто виїхали за кордон (адже це була можливість) — це жінки з дітьми. Частина також виїхала в західні регіони. Я подумала, що, маючи такі вміння, я можу підсилювати жінок під час пошуку роботи. Як тут, так і за кордоном. Спочатку я думала, що це може бути лише IT-сфера, тому що я працювала і працюю рекрутеркою в IT-сфері. А потім я подумала, що можна розширити цей список», — каже Ірина Мусій.
За 2 хвилини вона придумала назву свого проєкту.
«Я написала, що я щаслива людина, що маю ресурс і хочу допомогти іншим. І зараз я запускаю такий проєкт — Help Ukrainian women find a job. В кого є бажання — можете долучатися до цього проєкту. Я придумала відразу дуже швидко, про що це буде.
У першу чергу, про пошук роботи. За кожною кандидаткою буде закріплена менторка. Уже почався шалений запит на цю ініціативу. Дівчата просто присилали свої резюме.
Я додавала їх в базу, питала, на якому вони етапі. Спочатку ми підбирали різні вакансії під запит, нагадували, що треба надіслати резюме, що треба дбати про себе. Тобто це якісь загальні речі, але вони були частково і менторські, і психологічні… Ми були такою екстреною допомогою», — ділиться вона.
Дуже скоро кількість запитів стала зростати. Ірина Мусій зрозуміла, що немає сил надавати стільки підтримки. У неї та в інших менторок були основні роботи, і на проєкт їм доводилося включатися частково.
«Було два виходи: або просто від цього відійти, і сказати, що такій кількості жінок ми допомагаємо і далі не працюємо. Або був інший вихід — шукати гроші. І тоді Global Resiliance Fond пропонували фінансову підтримку жінок під час війни. Я цю заявку заповнила за 5 хвилин. Вони підтримали, там не треба було звітування, деталей. З однією сторони, ми були екстреною допомогою для тих, хто шукає роботу. З іншої — нам дали екстрену фінансову допомогу», — сміється дівчина.
З часом в ініціативі прийшли до рішення, що їхня екстрена допомога працює недостатньо.
«Ми маємо в першу чергу давати інструменти для жінок, а також підтримку від менторок. Мусимо організовувати онлайн-заходи на важливі теми, які постають під час пошуку роботи.
«Склалася ситуація, що кандидатки, які шукають роботу, перебувають в такому непростому стані, як і ми всі. Розгублені. Потребують більше співчуття і зі сторони компаній, і зі сторони роботодавців. Підтримки. А ринок праці залишився, як до війни. Хоча багато компаній кажуть, що вони наймають українців, що вони зробили якісь квоти для українців (якщо ти будеш на тому рівні, як інші кандидати, з інших країн, вони нададуть тобі перевагу). Але, по суті, для тих, хто нижчих рівнів — джуніори або ще хтось — роботу знайти дуже складно. Багато хто лишився без роботи», — згадує Ірина.
Понад 100 вакансій за один раз
Такою дівчиною, яка з початку вторгнення залишилася без роботи, була і Таня Чепел — UI/UX дизайнерка з Харкова. Вона вже 3 роки малює інтерфейси сайтів.
«Я була 15 хвилин пішки від місця, де відбувалися всі вибухи. Це було взагалі небезпечно», — згадує вона.
Разом з сестрою Таня виїхала до Німеччини. Знайти хорошу роботу в своїй країні — це челендж. А за кордоном, ще й, як часто це буває, без знання мови — подвійне випробовування. Тому жінки під час війни стають ще вразливішими, ніж у мирні часи.
«Знадобиться щонайменше пів року, як мені казали, щоб знайти роботу. Тут в Німеччині все дуже довго. Все дуже-дуже довго. Я почула багато ні, отримала багато ні. Перші рази я сумувала з цього приводу. Але потім ти просто починаєш за накатаною доріжкою.
Я просто психанула після 10 „ні“, вирішила, що дарма витрачаю час, і сіла, відгукнулася на спочатку 50 вакансій. Потім посиділа, попила чайку, зрозуміла, що це якось мало. Зрештою подалася на понад 100 вакансій», — згадує Таня Чепел.
Вона відгукнулася на понад 100 вакансій. Врешті-решт Таня знайшла роботу за півтора місяця — за своєю спеціальністю і з зарплатою, вищою за ту, на яку вона була готова погодитись. Каже, вже на першій співбесіді відчула «метч» з роботодавцем (встановила хороший зв’язок — ред.)
«Це міжнародна компанія, у них є дуже багато напрямків. Мій напрямок — авіація. Я зараз працюю з тим, щоб літаки відлітали та прилітали. Ця програма для людей, які обслуговують літаки. Вони перевіряють, чи все з літаком у порядку», — ділиться дизайнерка.
Таня говорить, що її у пошуку роботи дуже мотивувало ком’юніті та підтримка учасниць Help Ukrainian women find a job.
Читайте також: Жінки в IT: як подолати перешкоди та досягти успіху
«Роботодавці користуються становищем на ринку»
За спостереженнями Ірини Мусій, на ринку праці немає зараз конекту та підтримки між кандидатками та роботодавцями.
«У нас є кандидатки, які пройшли різні навчання, джуніор-тестувальниці, наприклад. Вони щодня відсилають резюме на 10-20 вакансій. Були випадки, коли їм майже пропонували офер. Вони виконують тестові завдання… І все одно глухо. Це впливає на мотивацію, це дуже стресово.
Ми кажемо їм: „Це ринок праці зараз такий, не сприймайте це на власний рахунок“. Це про те, що роботодавці користуються, що вам немає з чого вибирати. Вони можуть ставити менші зарплати, це правда. В Україні особливо. Це важко. В тому сенсі, що конекту, який би справді підтримував українців та українок на ринку праці, немає. Це моє спостереження.
Всі говорять, що ринок диктує правила, але ж… Так, це було дуже популярне твердження у XX столітті, всі порівнюють з Другою світовою, що це завжди так, економічні кризи…
Але ж ми говоримо про цінності, про те, що кількість інструментів збільшується, чому ми користуємося твердженнями XX століття? Чому всі повертаються до минулого, а не шукають альтернативні шляхи? Бо бояться втратити гроші», — підсумовує вона.
Зараз ініціатива рухається завдяки зусиллям Ірини, менеджерки, сорсерки (яка шукає вакансії — ред.) та шістьом менторкам. В основному менторки — це рекрутерки і ейчарки.
«Ми прийшли до того, що наша сорсерка, яка займалася підбором вакансій, зараз визначає потреби і запит кожної кандидатки. З кожною проводить короткий дзвінок (має досвід в коучингу, визначає запит кожної, питає, на якому вона етапі, як вона себе бачить далі, чи потрібен їй підбір вакансій, чи потрібна менторська допомога). Якщо так, то яка. Це краще працює, тому що ми починаємо краще розуміти своїх кандидаток. Запити змінюються, відбувається процес адаптації до умов.
Ми намагаємося максимально використовувати ненасильницьку емпатійну комунікацію. Щоб допомогти впоратися з цим станом. І зрозуміти, що ти рухаєшся в правильному напрямку. „Навіть, якщо ти зараз не отримуєш результату — це також досвід», — розповідає Ірина.
Якщо кандидатка бажає, в соцмережах ініціативи публікують її коротке резюме. Так одна дівчина швидко знайшла роботу в SMM.
Читайте також: Як відновлювати в собі сили під час війни?
Успішні кейси, якими можна похвалитися
«Спочатку ми бачили кінцеву мету: жінка знаходить роботу. Але потім ми зрозуміли, що кожна перебуває на певному рівні. І ми підсилюємо її в тих чи інших моментах. Надсилання вакансій — це не запорука того, що вона знайде роботу. Тут багато залежить від фідбеку, бажання, і так далі. Тому зараз ми виходимо від запиту», — пояснює Ірина.
За її словами, були кандидатки, які отримували менторську підтримку, поради — і далі знали, куди рухатися.
«Одна кандидатка знайшла роботу, вона тестувальниця. Одна, яка шукала роботу, теж Senior контент-менеджерка, завдяки нашим порадам вона пішла вивчати SMM.
Одна кандидатка дуже довго працює айтішницею, але з мовою програмування C1, а це російська стара система. Тому почала вивчати front-end. Ми для неї знайшли менторку з організації Women who code. Ми з ними співпрацюємо, вони її підсилюють. Плюс я з нею працюю особисто, даю поради, куди рухатися», — додає рекрутерка Ірина Мусій.
Ще були історії, коли достатньо допомогти з фідбеком по резюме і LinkedIn, і кандидатка далі сама рухається, згадує вона.
«А завдяки поширенням нашої інформації про одну продакт-менеджерку, її знайшов роботодавець з Хорватії. Він запропонував їй взагалі відкрити філіал в Україні. В результаті. це виявився не зовсім її напрямок. До речі, треба перевірити, як її справи… Вона рівня Middle. Це класно, що наші кандидатки не погоджуються на все.
З однієї сторони, вони не знають, що хочуть, а з іншої сторони відчувають, де їхнє, де не їхнє. Це про рівень „Я цього варта. Я тут хочу бути“», — посміхається Ірина.
У сміливих планах Help Ukrainian women find a job — робити додаток з підсилення жінок у кар’єрі. Але поки вони опановують мистецтво маленьких кроків і мають сили (мабуть, як усі ми) лише на гасіння пожеж.
Читайте також: Громадське радіо — перше медіа в Україні, що приєдналося до проєкту BBC із забезпечення рівності «50:50»
Матеріал створено за підтримки проєкту «Сприяння соціальній згуртованості в Україні / Пункт 7», який реалізується Американською Асоціацією юристів Ініціатива з верховенства права (ABA ROLI). Відповідальність за зміст інформації несе авторка. Представлена інформація може не збігатися з поглядами ABA ROLI
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS
