Ілюстративне фото
Валерій Клочок: Загалом очікування суспільства від того, коли почнеться контрнаступ — занадто перегріті. ЗСУ дійсно виконують певні наступальні дії на окремих ділянках, але контрнаступу у тому вигляді, який ми собі уявляємо, не буде. Класичного контрнаступу ми не побачимо.
Не буде такого, що зберуться всі танки, літаки, гармати тощо і почнуть миттєво стріляти та наступати. І ми різко побачимо якийсь прорив. Такого не буде. НАТО так не воює, а ми вже теоретично є членом Північноатлантичного альянсу. Тому класичного контрнаступу можна не чекати.
Ми багато покладаємо надій, сподівань, очікувань, результатів від лобового контрнаступу. Але цілей можна досягнути різними способами. Наприклад, на правобережжі Херсонщині, коли системним, кількамісячним вогневим ураженням військових складів, особового складу ЗСУ просто вигнали росіян. Вони просто були змушені тікати на лівий берег. Це сталося внаслідок потужного тиску збройних сил України, що стало можливим за рахунок використання далекобійної зброї, а саме систем Himars. Також події на Бєлгородщині можна розглядати як дії контрнаступу.
Валерій Клочок: Історія з Бєлгородом мені видається одним із цікавих варіантів розвитку подальших подій в самій Росії, що може призвести до припинення війни та виведення військ РФ з території України. Коли була проведена операція в Бєлгороді, ми всі побачили вразливість оборонної здатності збройних сил РФ на їхній же території. Росія сконцентрувала абсолютну більшість своїх військових можливостей в Україні. А в самій Росії з цим проблеми. Через це виникають питання в Кремлі. Що відбувається і як це далеко може зайти. Навіть пропагандисти кажуть, що в Бєлгороді відбувається казна-що і російська армія не здатна чинити опір. Значить треба змінювати локацію опору та думати як захистити вже свої території. Тому можливо буде прийняте рішення подібне до того, яке було прийняте на Херсонщині.
Я розглядаю варіант масштабування подій на інші області: Брянську, Курську, Ростовську і можливо на територію Білорусі. Хоча про реальність таких подій в Білорусі я б поки що не говорив, але вони не так далеко від Брянська. Це треба пам’ятати. Втім такі міркування вже лунають. До прикладу, з Польщі подібні заяви вже були. Це серйозний сигнал для Білорусі до того, щоб вона не продовжувала співпрацю з Росією.
ЗСУ виконують свою роботу. Виконується робота і по інших фронтах. Формуються диверсійні групи з-поміж росіян, наміром яких є зміна режиму Путіна. Путінський режим намагається з останніх сил втриматися, а наше завдання — змінити цей режим. Тоді нам буде легше розв’язати проблему, яка називається «повномасштабна війна Росії проти України». Не обов’язково досягати своїх цілей у воєнний спосіб. Можна й іншими способами це зробити. Диверсійна група на Бєлгородщині, як на мене, найефективніший інструмент на сьогодні у боротьбі з росіянами. Можливо, навіть більш ефективний ніж зброя. Тому що головне — підірвати всередині Росії віру в те, що Путін все робить правильно.
Читайте також: Успішність контрнаступу визначатиме Генштаб — військовий експерт
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS