Катерина Мацюпа
У мене трохи закипає від ситуації навколо перейменування Музакадемії — соліст філармонії Шадько
Інтерв'ю
Інтервʼю з новим солістом Національної філармонії України піаністом Максимом Шадьком: про те, як давати концерти під час повномасштабної війни, творчість Фридерика Шопена, інтерпретацію музичних творів на особистому рівні, скасування російської музичної культури зараз, перейменування Національної музичної академії імені Петра Чайковського. А також — скільки часу на день соліст приділяє грі на фортепіано.
Ведучі1
Гості1
Максим Шадько/ Фото: Дмитро Ларін
Як для родини Максима Шадька почалася війна?
Катерина Мацюпа: 24 лютого 2022 року: де ви зустріли цей день?
Максим Шадько: У ліжку в Харкові. У нас тряслися вікна, бо ми на Салтівці жили тоді, недалеко від виїзду з міста. Дружина прокинулася першою. У мене був 23-го ввечері передзахист дисертації. Спочатку ми не знали, що робити. Потім побігли в метро. Переночували там. Я не знав іншого безпечнішого місця у Харкові, ніж метро.
Навпроти нашого дому була школа з укриттям. У нас дитина ще маленька, тому тиждень ми прожили у тому підвалі, ближче до нашого дому. Пізніше ми переїхали в інший район Харкова, куди прилітало менше. Тож, до червня ми прожили в Харкові.
Потім я виїхав з міста сам. У мене були майстер-класи в Німеччині, заплановані ще до війни. Це була триденна поїздка. Після того я повернувся до Львова. Рідні приїхали до мене. Бо тоді був дуже складний момент, це було і психологічно дуже важко. Зараз ми знову живемо у Харкові.
Що повернуло до музики після повномасштабного вторгнення?
Катерина Мацюпа: Чи могли ви слухати музику, думати про її виконання після початку повномасштабного вторгнення?
Максим Шадько: Перші три місяці десь у мене був шок. Я не міг навіть слухати нічого. Постійно читав новини. Перші три місяці ніщо не могло перемкнути увагу. Я дивився документальні фільми у навушниках, щоб простіше заснути. Я вмикав один навушник лише. Бо мені треба було чути, що там зовні відбувається, чи щось вибухає, чи ні. Поїздка мене якось повернула до музики.
Катерина Мацюпа: Скільки часу на день ви приділяєте грі на фортепіано?
Максим Шадько: Усе залежить від зайнятості. Кілька днів тому закінчилася сесія. До того ж я працюю, хоч і дистанційно, у Харкові. Зрештою, це перманентний процес. Це може бути 3 години, якщо поганий настрій. Може бути 5-6 годин, якщо настрій гарний. Форму підтримувати потрібно щодня. Але це не означає, що кожен день є можливість займатися по 8 годин. Дуже багато залежить від кількості репертуару. Зазвичай ми усі паралельно усе вчимо. І навіть, якби ти хотів щонайменше пів годинки пограти, щоб підтримати форму, то мінімум півтори години це займе.
Катерина Мацюпа: Коли виступають солісти, вони часто грають щось на біс. Ви плануєте, що гратимете у такому випадку?
Максим Шадько: Так, зазвичай стараюся. Наприклад, у шопенівському концерті в цьому не було необхідності. Бо ці твори мають залишити післясмак. Я після прелюдій не люблю грати на біс. Мені видається, що цей твір містить настільки багато всього, що не потребує перемикання – щоб потім від радості зіграти вальсик якийсь. Хочеться, щоб твір залишив післясмак. А він трагічний.
Мені відгукнувся саме Шопен, бо він був дуже політично активною людиною і це виражалося в його музиці. Остання прелюдія — це за легендою була реакція Шопена на падіння Варшави. Він хотів іти воювати за свою країну. Шопен був націоналістом, однак здоров’я не дозволяло йти на фронт. Він болісно переживав усе, що відбувалося з Польщею. І це є у його музиці.
«Огидним є принцип постійного примирення»
Катерина Мацюпа: Як ви ставитеся до російської культури, її кенселінгу? Які у вас думки, коли ви чуєте назву «Національна музична академія України імені Петра Чайковського»?
Максим Шадько: У мене зразу закипає насправді. Уся ця ситуація навколо музакадемії дуже неприємна й обурює. Усі доводи, які з’являються, стають більш сюрреалістичними, абсурдними, незрозумілими. Це настільки елементарне питання, яке треба було вирішити за дві секунди. У Харкові було складно з перейменуванням театру російської драми імені Пушкіна. Зрештою, його взяли та перейменували за 3 хвилини, прибрали усе, що треба було прибрати.
Читайте також: Мінкульт рекомендує Київській консерваторії відмовитися від імені Чайковського у назві — висновки Експертної ради
Фігура Лятошинського дуже значна. І Національна музична академія могла б мати його ім’я. Є й інші діячі. Може бути багато варіантів і це треба обговорювати. А для початку непогано було б узагалі без імені.
Якщо говорити про російську культуру в Україні, вважаю, що це треба поставити на паузу. Бо це зараз недопустимо. Огидним є принцип постійного примирення. Впевнений, що ці композитори, які залишилися в історії, нікуди не подінуться. Ситуація складна для нас. Бо європейці навряд чи відмовляться від виконання творів російських композиторів від зараз. Але саме українці мають бути послідовними.
Читайте також: Бренд має бути не в назві, а в якості освіти — студенти Національної музичної академії
Катерина Мацюпа: Зараз питання перейменування Національної музичної академії України вперлося в особистість ректора академії, Максима Тимошенка, якого я запрошувала на Громадське радіо. На що не отримала ніякої відповіді. Якщо він готовий поспілкуватися – будемо тільки раді.
Довідка Громадського радіо:
Максим Шадько — піаніст, соліст Національної філармонії України, доктор філософії (2022), лауреат міжнародних конкурсів. Старший викладач кафедри камерного ансамблю та провідний концертмейстер кафедри сольного співу та оперної підготовки Харківського національного університету мистецтв імені Івана Петровича Котляревського. Член Ради молодих вчених ХНУМ імені І. П. Котляревського.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS
