Фото: Державна служба геології та надр України
Гість — журналіст, засновник інформагентства NADRA.info Володимир Бойко.
Володимир Бойко: Коли писав наукову роботу у Малу академію наук, то керівник місцевої геологорозвідки, який, як він казав, бурив багато свердловин нафти й газу в Полтавській, Сумській, Харківській областях, сказав, що існує два типи карт з реальними покладами. Одні карти складали у присутності співробітників КДБ й відправляли реальні дані про реальні дебети наших можливих свердловин на Москву. На порядок менші дебети ми показували в Києві. Відповідно, за вказівкою з Києва, деякі свердловини ми просто консервували як неперспективні.
Читайте також: В Україні пройде аудит всіх водних ресурсів — Зеленський
Володимир Бойко: Питання громад загострилося під час реформи децентралізації, коли вони відчули можливість формування власних бюджетів, розпоряджання власними коштами. Й почали розуміти, що те, чим вони володіють, може бути їхнім доходом.
Я спостерігав за різними історіями, передусім конфліктними, між громадами й надрокористувачами, де з різних причин компанії намагалися знайти порозуміння з громадами, щоб почати видобуток або будувати переробні потужності. Громади ж ставали «в штики», посилаючись на питання безпеки для довкілля, розподілу видобутого тощо.
Конфлікти між громадами й надрокористувачами — це класика по всій країні, в різних місцях. Я думаю, що ці конфлікти існували й раніше, до реформи децентралізації. Це не нова історія для України.
Можна звернутися до Держгеонадр, провести розвідку, знайти копалини. Навіть пісок може бути корисною копалиною місцевого значення, на яку можна отримати спецдозвіл.
Олег Климчук: Спецдозвіл отримує громада?
Володимир Бойко: Є випадки, коли й громади отримують спецдозволи, але не одразу на себе як на громаду. Яскравий приклад активної позиції обласної громади — це Волинська область. Волинська обласна рада заснувала комунальне підприємство «Волиньприродресурс». Це підприємство отримало низку спецдозволів на видобування торфу, бурштину і, здається, на геологорозвідку покладів мідних руд, на Волині є мідна руда.
У такий спосіб громада реалізувала своє право на користування надрами на території своєї області. Наскільки мені відомо, «Волиньприродресурс» є одним з найбільших видобувачів бурштину, підприємство є у лідерах серед компаній-бурштиновидобувачів, які сплачують ренту за користування надрами. Це ті кошти, що сплачує надрокористувач, який видобуває корисні копалини й потім їх продає.
Для бурштину ця рента складає 10%. Але, оскільки бурштин є корисною копалиною загальнодержавного значення, то тільки частина з цих 10% надходить до місцевих органів — близько третини. Це загальний принцип розподілу.
Володимир Бойко: Корисні копалини загальнодержавного значення це, наприклад, всі вуглеводні — нафта й газ. Також дорогоцінне й напівдорогоцінне каміння є копалинами загальнодержавного значення.
Також копалиною загальнодержавного значення є вугілля — це енергетична група. Але у вугілля інше оподаткування рентою, здається, 1%. Ставки ренти варіюються.
Для вуглеводнів рента диференційована: залежно від того, наскільки глибока свердловина, коли вона пробурена.
Певний час держава давала пільгові ставки ренти, щоб надрокористувачі інтенсивніше вкладали гроші у пошук вуглеводнів і їхній видобуток. Це дуже затратний бізнес, тому держава йшла назустріч.
Читайте також: Нелегальні копачі бурштину в Україні перетворилися на окрему субкультуру — Ляхович
Володимир Бойко: Я б радив допитливим читачам з тих громад на території, яких видобувають бурштин, поцікавитися, скільки ренти сплачує їхній надрокористувач. Рентою в нас завідує Державна податкова служба (ДПС), бо це податкова історія. Щоправда торік у службі казали, що під час воєнного стану вони не можуть оприлюднювати дані щодо ренти. Думаю, що цьогоріч ситуація зміниться.
Але є ресурс, який дає загальний зріз об’єму отриманої ренти громадами. Він зручний в користуванні — Open Budget. Його цінність у тому, що він дає можливість побачити зріз навіть станом на 2023 рік: як виконано плани, скільки ренти надійшло. Але його недолік є у тому, що він не показує, який надрокористувач скільки сплатив. А саме аналіз сплат конкретного надрокористувача криє найцікавіші дані, які можуть бути, й мають бути дуже корисними місцевим громадам.
Надрокористувачі по-різному поводяться. Є випадки в Житомирській області, де габрові кар’єри, облицювальний камінь, лабрадоритові кар’єри в нормальній комунікації з місцевими громадами. У них відбувається розвиток: нарощують об’єми в реалізації, збільшується сплата ренти. Є інші випадки в інших областях, де і з дорогами проблема, і зі сплатою ренти.
Володимир Бойко: Громаді потрібен якісний надрокористувач, а надрокористувачу потрібен якісний діалог з громадою — тоді в усіх усе буде добре.
Останні зміни Кодексу «Про надра» виключили місцеві громади з тих суб’єктів, які ухвалюють будь-які рішення щодо корисних копалин. Коли Україна минулого року була в блекаутах через ворожі обстріли, Верховна Рада ухвалила зміни до Кодексу «Про надра», які суттєвим чином лібералізував, дерегулював сферу надрокористування. Це законопроєкт №4187, Закон №2805.
З точки зору бізнесу це величезний прорив. Відгуки, що стосуються надрокористування і сервісних компаній, називають цей закон проривним, революційним.
Але перш ніж надрокористувач почне працювати на території громади, йому треба пройти певні дозвільні процедури, порядок отримання та отримати спецдозвіл. У цій схемі громаду вже не запитують.
Це і є та точка потенційних значних конфліктів, які ще будуть розгортатися в Україні. Такі конфлікти ми вже бачимо. Наприклад, у Хмельницькій області компанія, яка входить до групи «Онур», купила на аукціоні дуже цікавий спецдозвіл на графітові руди, але в них є конфлікт з власником землі. Власник землі не громада, а приватна особа чи юридичні компанії. Громада сказала, що не хоче цього й написала листа президенту. Я вже бачу, що це той приклад, коли в громади не спитали думки.
Ще до війни були історії в Донецькій області, коли в громади теж не питали думки, перш ніж виставити, наприклад, на аукціон спецдозвіл. Це перетворилося на такий собі стихійний сплеск опору.
В Київській області ще до вторгнення місцеві громади не давали погодження та яскраво виступали проти розробки титанового родовища — трішки нижче Білої Церкви, якщо дивитися по карті.
З одного боку я розумію бізнес, який прагне простоти й швидкості, — зараз це потрібно для економіки, яку треба відновлювати, має бути мінімум перешкод для роботи бізнесу. Але і питання громад виведено в цьому аспекті, взагалі виведено з цього рівняння.
Читайте також: Чи готові громади віддавати 10% на підвищення обороноздатності держави?
Володимир Бойко: Зараз інформація про поклади закрита. Немає в доступі ні інтерактивних карт, ні повного реєстру спецдозволів. Все це через загрози та ризики війни.
До війни Державна служба геології та надр і «Геоінформ України» створили й реалізували інтерактивну карту, на якій можна було бачити контури родовищ. У два натиски можна було дізнатися, хто є надрокористувачем, ЄДРПОУ користувача. Потім, наприклад, у YouControl можна було знайти інформацію про нього, зайти на сайт ДПС або Open Budget й подивитися, скільки ренти платить цей користувач.
Я сподіваюсь, що після війни або, можливо, скоро держава змінить політику і дасть громадянам змогу аналізувати цю історію, бачити.
А громадам варто бути активними, дізнаватися, що в них є, які поклади. Для цього треба комунікувати з Держгеонадрами. Можливо, варто платити з бюджетів громад сервісним компаніям, які їм роз’яснять це питання. Умовно, наймати геологів, які, наприклад, за даними радянської розвідки розкажуть, які є поклади на території громади, щоб громада могла порівняти, які корисні копалини краще розробляти.
Громадам потрібно бути активними на всіх етапах. Для цього треба комунікувати з надрокористувачем. Треба платити спеціалістам, які пояснюють, у чому саме є ризики для довкілля. Треба вимагати комунікації й пояснення того, як усе буде. Тоді громада на початках зможе закласти свій інтерес, і ця комунікація буде ефективна також і для бізнесу.
У квітні Forbes оцінив вартість корисних копалин України у $14,8 трлн. Як повідомляє видання, станом на початок 2005 року розвідані запаси оцінювалися в урядових документах як «$150 000 на душу населення, а за оцінками західних експертів – понад $200 000», що відповідало сукупній оцінці $7–10 трлн.
Наприкінці липня Центр національного спротиву повідомив, що росіяни збираються «узаконити» розкрадання корисних копалин на тимчасово окупованих територіях Запорізької області. Наразі готується документація для видачі «ліцензій».
Також була інформація Державної екологічної інспекції у Закарпатській області приватна фірма з Івано-Франківської області переробляла корисні копалини без погодження екоінспекції.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS