Ілюстративне фото: dev.ua
Як повідомляє Міністерство освіти і науки, 20 жовтня Кабінет Міністрів ухвалив розпорядження про перерозподіл деяких видатків держбюджету, передбачених МОН на 2023 рік. Рішення передбачає, зокрема, що виділять 5,2 млн грн на завершення розроблення студентського наносупутника PolyITAN-12U в межах розвитку космічної програми «Київського політехнічного інституту ім. Ігоря Сікорського».
Космічний апарат розробили, щоби дистанційно досліджувати поверхню Землі за допомогою оптичної системи середньої просторової розрізненості. Супутник також тестуватиме радіопередавачі та антени космічного зв’язку різних діапазонів.
Наносупутник планують вивести на орбіту в 2024 році. Для цього вже зараз проводять системну роботу з вирішення всіх технічних, логістичних і організаційних завдань.
Говоримо про цей супутник з ексрадником голови Державної космічної агенції України Андрієм Колесником.
Андрій Колесник: 27 жовтня вийшло розпорядження Кабінету міністрів про перерозподіл бюджетних коштів, за які відповідає Міністерство освіти і науки. Сума 5,2 млн грн перейде до КПІ для того, щоб розв’язати всі питання, пов’язані з логістикою й організацією запуску цього супутника, включаючи технічні питання.
Потім було інтерв’ю проректора з наукової роботи КПІ Віталія Пасічника виданню dev.ua, де він казав, що загальна кількість грошей, які рахуватимуться на цьому супутнику, становитиме близько 15 млн грн за декілька років.
Чи багато це, чи мало це? Це залежить від того, якого розміру й призначення апарат. Супутник цей, як було написано в пресрелізі Міністерства освіти і науки, дистанційно досліджуватиме поверхню Землі за допомогою оптичної системи середньої просторової розрізненості. Також він тестуватиме радіопередавачі та антени космічного зв’язку різних діапазонів.
Цей супутник розміром 12U. 1U — це модуль розміром 10х10х10 см, а його вага — понад 1 кг. Це стандарт для маленьких супутників (наносупутників). Апарат КПІ складається з 12 таких модулів і важитиме близько 20 кг. Супутники такого розміру, університетського складання, мають ще діапазон вартості.
Наприклад, у Канаді є своя програма розвитку університетських супутників. Там кожні 3-4 роки оголошують конкурс серед університетів країни на створення наносупутників. Ціна такого гранту досягає 200-250 тис. канадських доларів, тобто максимум 200 тис. американських доларів.
Читайте також: NASA, супутники і космічні проєкти: куди варто рухатись Україні?
Олена Новікова: В інтерв’ю dev.ua Віталій Пасічник, серед іншого, згадував про понад 5 млн грн, які додатково виділив Кабмін. 15 млн грн — загальна вартість створення наносупутника. Він каже, що додаткове фінансування дасть змогу докупити те, що необхідно до повної комплектації льотної моделі апарата, завершити повний цикл випробувань. Але запуск у ці кошти не входить.
Тут для пошуку можливостей Державне космічне агентство їм допомагає, каже пан Пасічник. На те, щоб здійснити запуск на комерційних засадах, знадобиться приблизно 500 тис. доларів. І партнерів закордонних шукають, щоб допомогли фінансово. Чи не здається вам, що це дуже задорого для запуску цього супутника?
Андрій Колесник: Так, це дивовижна цифра. Тобто на 20 кілограмів супутника потрібно до півмільйона доларів. Якщо порахувати це, то вартість одного кілограму вантажу буде 25 тисяч доларів. Коли два роки тому запускали наш «Січ 2-30», то це коштувало 11 тис. доларів за кілограм. Отже, майже у два з половиною рази дешевше.
Наприклад, у компанії SpaceX, яка декілька разів на рік запускає велику групу супутників, є свої розцінки. Послуга запуску коштує близько 5,5 тис. доларів за кілограм вантажу.
Якщо додати ще інші послуги, які потрібні для того, щоб запустити супутник КПІ (логістичні, інтеграційні, страхування), то максимальна сума буде, як у «Січ 2-30».
Андрій Колесник: Щодо корисності супутника КПІ, то його оптика даватиме просторову розрізненість від 2 до 4 метрів на піксель. Фактично одна крапка на зображенні з апарата буде відповідати 2-4 метрам реального розміру. Чи можна такою крапкою виділити вантажівку чи танк? Ні. На такій розрізненості можна дивитися, чи побудовані нові системи укріплень, чи ні; чи є новий табір для тих, хто підійшов близько до фронту і готується до наступу, чи ні. Але що є у ворога, у якій кількості — цього супутник не скаже.
Така інформація — оглядова. Якщо вона буде цінна для ЗСУ, то, скоріше за все, будуть використовувати якісь захищені засоби передачі інформації. Дані з центру управління апаратом передаватимуть у відповідні служби наших Збройних сил.
Читайте також: Плани — «не космос»: Андрій Колесник про те, чому Україна не розвиває космічну економіку
Андрій Колесник: Міністерство освіти і науки має зробити власну програму розвитку університетського супутникобудування. Щоб був конкурс, у якому б брали участь усі інші зацікавлені університети, а не тільки КПІ. Якщо буде конкурс, якщо будуть встановлені верхні межі того, скільки має коштувати супутник, то ці гроші використовуватимуть більш ефективно. Також більше університетів зможе долучитися. А в нас є компетенція в цій справі: Харківський авіаційний інститут, Львівська політехніка та ін. А чим більше навчальних закладів буде долучатися, тим більше шансів отримати інноваційні технології, що нам і потрібно, особливо в такий час. Адже в нас нема власних очей на орбіті.
Нагадаємо, на початку січня цього року ракета Falcon-9 компанії SpaceX вивела на орбіту Землі український наносупутник PolyITAN-HP-30, який розробили науковці Київського політехнічного інституту ім. Сікорського. Але, як повідомив у вищеприкріпленому інтерв’ю Андрій Колесник, після виведення на орбіту цей супутник так і не зміг відповісти на зв’язок із Землею й не був ідентифікований.
5 вересня на Facebook-сторінці КПІ імені І. Сікорського повідомили, що студент університету Артем Левківський створив сервіс, який моніторить бойові частоти ворожої російської авіації. Студент розробив Telegram-бот «Український Єнот» (@ukrainian_raccoon_bot), який, серед іншого, уміє визначати найімовірнішу причину повітряної тривоги та знаходити найближче укриття у Києві.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі