Фото: Facebook
Лариса Борисенко: Наш загін працює з 2008 року. Починали з двох собак, бельгійських вівчарок. Одна з них називалася Антарес. Ми займалися спортивними дисциплінами підготовки рятувальних собак, практичним залученням їх до пошуку живих людей у природі та техногенних завалах. Співпрацюємо з поліцією, ДСНС, військовими.
До 24 лютого 2022 року техногенні завали у житті наших собак не траплялися ніколи. Після цієї дати це стало нашою страшною реальністю — такі завали є майже постійно. Маємо великий досвід відпрацювання таких ситуацій. Наші собаки працювали у Слов’янську, Ізюмі, на Харківщині, Донеччині, у Запоріжжі, Дніпрі, Павлограді та малих населених пунктах.
Читайте також: «Найціннішим подарунком для дітей був іграшковий пес Патрон»: як собаки-сапери допомагають навчати дітей мінній безпеці?
«Великі завали страшні великою концентрацією людського горя»
Лариса Борисенко: Великі завали страшні великою концентрацією людського горя, жаху, мерзенного їдкого диму, який ні з чим не сплутаєш. Це продукти розпаду ракетного палива.
Наші собаки 22 години не відходили від завалу. Ми чекали по кілька хвилин, коли рятувальники робили паузу, розчищали. Після чого ми відпрацьовували локацію, набивали нові точки, де треба діставати, на жаль, тіла. Коли ми вийшли на цей завал, ми для себе зробили певні висновки, бо він був не перший для нас. Ми розуміли, що живі люди могли залишитися лише на верхніх поверхах. Нас підіймали з собаками на другий поверх. На спуск-підйом є спеціальне спорядження для собак. Я залазила по драбині, собака — підвішений на рятувальника. Ми відпрацьовували й вищий поверх.
Собаки також залучені до проєкту Генштабу ЗСУ «На щиті»
Лариса Борисенко: Для цієї роботи ми розробили власну методику. Самі готуємо таких собак для практичного залучення. Вони чітко розуміються на різних запахах смерті. Наші собаки також залучені до проєкту Генштабу ЗСУ «На щиті». Працюємо з 2017 року. Шукаємо наших загиблих воїнів.
А також тіла військових армії РФ, які потім обмінюють.
Наші собаки шукають навіть тіла загиблих у Другій світовій війні.
Хто є у команді?
Лариса Борисенко: У нашій команді, яка шукає живих людей та тіла загиблих, працюють бельгійські вівчарки, лабрадор, німецька вівчарка, доберман, бігль і коргі.
Шестирічна лабрадор Лоя, фото якої з пошуків загиблих у Дніпрі стало популярним, прийшла до нас до нас зі своєю провідницею Поліною Антипіною у 8 місяців. Весь цей час вони тренувалися. Готувалися як пара для пошуку живих людей, а потім — для пошуку загиблих людей та решток тіл. Вона ефективно працює. У її очах можна побачити багато усього: собака з тонкою душевною організацією, вдумлива, лагідна, ніжна у спілкуванні з людьми.
Читайте також: Чому я вирішила взяти собаку під час війни: три історії врятованих пухнастих
Програма створена у рамках проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю Громадського радіо і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS