![У Росії прорвало греблю, у зоні підтоплення є люди — ЗМІ](/_next/image?url=https%3A%2F%2Fstatic.hromadske.radio%2F2024%2F07%2Fdanube-river-7522608_1280-450x290.webp&w=1366&q=75)
Чому я вирішила взяти собаку під час війни: три історії врятованих пухнастих
![Чому я вирішила взяти собаку під час війни: три історії врятованих пухнастих](/_next/image?url=https%3A%2F%2Fstatic.hromadske.radio%2F2022%2F04%2FProholosuyte-za-Hromads-ke-radio-e1650634138467.jpg&w=1366&q=75)
Вторгнення росії руйнує та забирає не лише людські життя, а й життя тварин. Багато собак та котів залишаються без господарів та господарок. Хтось не може взяти тварин з собою, коли виїздить. А якісь тварини залишаються самі, бо російські військові вбивають їхніх власників та власниць.
Волонтери та волонтерки у різних містах рятують домашніх тварин та прилаштовують їх у нові родини. Троє журналісток Громадського радіо також прихистили у себе пухнастих. Чому ж кожна з них вирішила взяти собаку під час війни?
Фрея й Олена Ребрик, випускова редакторка сайту Громадського радіо:
«Ми з чоловіком вирішили взяти покинуту під час війни собаку, тому що дуже хотіли допомогти беззахисним створінням. Коли ми почали шукати собаку, зрозуміли, наскільки величезною виявилася проблема. Покинутих, загублених тварин дуже багато.
![](https://static.hromadske.radio/2022/04/Proholosuyte-za-Hromads-ke-radio-1-e1650634900119.jpg)
Ми довгий час не знали, чи поїдемо з міста самі, але коли пережили найважчий для Києва період, то зрозуміли, що навряд поїдемо. А раз ми тут, значить потрібно зробити свій вклад у порятунок найбеззахисніших.
Наша Фрея догодовувала свого малюка. Ми чекали, знаючи, що точно заберемо її до нас. Цуценя, до речі, також прилаштували в родину. Господарка нашої дівчинки залишила її волонтерам, коли почалася війна, і виїхала в Польщу.
Ми нікого не засуджуємо. Це краще, ніж зачинити тварину у квартирі й поїхати. Так, у собаки принаймні є шанси знайти нову родину, та і взагалі вижити. А обставини у всіх людей є різні. Ми не знаємо ситуацію, у якій опинилася колишня господарка нашої собаки.
![](https://static.hromadske.radio/2022/04/Proholosuyte-za-Hromads-ke-radio-2-e1650635009519.jpg)
Фрея — ім’я, яке їй дали вже ми. Спеціально вирішили створити умови, в яких нічого не нагадуватиме їй про колишнє життя, щоб вона повністю адаптувалася. Вже за два дні вона почала на нього відгукуватися, захищає нас, потроху вчиться слухатися, хоча й постійно прагне, щоб її чухали.
Ми відчуваємо, наскільки потрібні їй, але виявилося, що і вона не менше була потрібна нам. За час війни я вперше не відчуваю такого сильного страху щодня, а також знаю, що несу відповідальність за ще одне життя. І все це дисциплінує, не дає розклеюватися.
Соня і Ярослава Жуковська, SMM Громадського радіо:
«Мабуть, кращого часу розказати про неї, ніж коли вона лежить поруч, я не придумаю. Тож Соня почала жити зі мною 10 березня. Народилася вона 10 січня, у мій день народження. Тож коли вона приїхала до мене їй було 2 місяці. Ім’я дала на честь камери Sony та місця, де я живу — Софіївська Борщагівка. Нічого оригінальніше не придумала та і мені було однаково, як її зватимуть, аби зі мною. Все одно вдома я її називаю і булкою, і котиком, і білкою (постійно стрибає).
![](https://static.hromadske.radio/2022/04/Proholosuyte-za-Hromads-ke-radio-3.jpg)
У мене дуже давно була собака — далматин Трейсі, але через сімейні обставини ми її віддали родичам, коли мені було 16. Тож десь з того віку я хотіла знову завести собаку, але постійно не було то часу, то грошей, то можливості. Крім того, був страх, що я не впораюся, адже живу одна і собака буде лише моєю відповідальністю.
Останні два роки моє бажання взяти собаку, мабуть, переросло усі нормальні масштаби. Але через професію так і не наважувалася заводити, бо часто десь бігаю, не буваю вдома. Але тут настала повномасштабна війна. У перший день, коли почали бомбити Київ і почалися перші смерті, то я, мабуть, дурню подумала, але подумала, що у мене може не бути більше можливості завести собаку.
![](https://static.hromadske.radio/2022/04/Proholosuyte-za-Hromads-ke-radio-5-1-e1650635475684.jpg)
А потім я почала бачити десятки повідомлень про те, що домашніх тварин викидають, залишають вдома чи віддають безкоштовно, бо не можуть прогодувати або вивезти. І я подумала, що настав час завести собаку.
Мабуть, я обрала найгірший час: війна, багато роботи, виїзди, недостатньо грошей, але дідько. Я хотіла. Хотіла зробити щось хороше — собі у тому числі. Я почала шукати й натрапила на повідомлення про цю малечу. Її віддавали. Вона залишилася остання. Я закохалася, бо це ще й була такса.
Поїхали забирати на Видубичі. Таксі коштувало близько 600 гривень з Борщагівки, але це взагалі не зупиняло. У той же день накупили усе для неї: іграшки, ліжко, їжу, смаколики тощо. Пішли вакцинувати, почалося виховання. Вона ще мала, грайлива, не розуміє, що можна чи не можна. Тож я відчуваю себе мамою.
![](https://static.hromadske.radio/2022/04/276944118_506520587608475_6429669721746571206_n.jpg)
Адаптувалася вона ідеально. Хоча я боялася, що буде боятися вибухів чи нової квартири. Вже за три дні ми почали активно все гризти й намагатися гратися. Вибухів досі не боїмося, що мене дуже тішить.
Перший тиждень було відверто складно: вона скавчала, хотіла уваги. І мені було тяжко, бо треба було встигати й за нею подивитися, і попрацювати. Я навіть думала, що віддам її друзям. Але кожного разу, коли вона мене облизувала, то я розуміла, що нікому її не віддам, кого я обманюю. Я її люблю. Вона іноді робить не те, що я очікую. І це нормально, хоча може заважати. Але вона дає стільки емоцій і так щиро радіє, що усе їй вибачаєш і починаєш знову виховувати.
Життя змінилося, але, мабуть, на краще. Я навіть почала більше встигати й у мене з’явився режим дня. Тепер ми встаємо близько 7 ранку, щоб я встигла з нею погратися і вона не заважала працювати. Їмо ми в один і той же час: вона — своє, я — своє. Потім робота. Серед роботи також знаходжу час на виховання та ігри, інакше вона знову ж таки вимагатиме уваги. Потім знову робота і час з нею. Увечері вона вже спить, а я відпочиваю чи займаюся своїми справами. Десь кожен день так проходить — ми обидві вже звикли.
Слухайте також: Як допомогти собакам під час війни?
Рута і Мар’яна, новинарка Громадського радіо:
«Якось у перші тижні війни, коли на Київ було чимало атак і тривог, і ми цілі дні проводили у підвалі подруга, з якою мене війна і познайомила, сказала: «Так мені подобається, як люди гуляють з собаками. Це означає, що життя триває».
![](https://static.hromadske.radio/2022/04/Proholosuyte-za-Hromads-ke-radio-6-e1650636719312.jpg)
Другим дзвіночок стало таке: якось ми сиділи у кав’ярні під домом (насправді це маф, але зі столиками й кава там смачна) і я, жартуючи, сказала, що враження наче у нас по району люди без собак і не гуляють. І якось так само собою ми зрозуміли, що хочемо взяти цуцика. Умова — з зон бойових дій, тобто де тварини були менше захищені, ніж, наприклад, у Києві.
Ми шукали й шукали, марно. І якогось дня, знову сидячи у тій же кав’ярні, інша подруга з дому (нас з нею теж звела війна) кинула мені посилання на допис у Facebook, що двом цуценятам шукають сім’ї. Так ми й знайшли свою Руту.
Вона народжена у селі Михайлівка-Рубежівка, Бучанського району. Або народилась з початком війни, або незадовго до початку. У селі стояли російські окупанти, у селі вбивали російські окупанти. Це маля вижило. Оскільки вона народжена на вулиці, то імені, мабуть, і не мала. Перед днем зустрічі з нею я до пізньої ночі думала за ім’я. Зранку прокинулась і зрозуміла — буде Рута.
![](https://static.hromadske.radio/2022/04/Proholosuyte-za-Hromads-ke-radio-7-e1650636848200.jpg)
За 6 днів, що вона з нами у нас уже є свої ритуали. Наприклад, щодо сну. Привчаємо її спати у своєму окремому ліжечку. Іноді вкладання триває по пів години, але все вдається і цуценя спить там, де треба.
Я поки не розумію, як змінилось моє життя, бо ми разом лишень декілька днів. Але уже радію від того, що вдалось змінити життя хоча б одного песика.
Слухайте також: Домашні тварини та війна: як адаптувати у новій родині врятованого собаку чи кота?
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS